Ой, та наша Таня, як та лазанья під тим шезлонгом в Туреччині лежить, – сказала моя сестра при всіх гостях. Я почервоніла через неї, як той рак. Але потім Світлана таке ляпнула, що я встала з-за столу, ще й її з собою прихватила. Ну не вміє людина культурно поводитися. Чесно скажу, дуже мені за рідну сестру соромно
– Ой, та наша Таня, як та лазанья під тим шезлонгом в Туреччині лежить, – сказала моя сестра при всіх гостях. Я почервоніла через неї, як той рак.
Але потім Світлана таке ляпнула, що я встала з-за столу, ще й її з собою прихватила. Ну не вміє людина культурно поводитися. Чесно скажу, дуже мені за рідну сестру соромно.
Моя рідна сестра Світлана живе в селі. Але я нічого не маю проти сільського життя. Та моя сестра занурилась в нього з головою і світа білого не бачить.
Я з чоловіком гарно живу. В нас бізнес, дочка вже до видання. Ми часто з Любомиром, моїм чоловіком, їздимо на відпочинок за кордон. Я гарно одягаюся і звісно ж, стежу за собою, на відміну від сестри.
Та може з брудними ногами в гості завалити і навіть не задумається, що це не гарно.
А недавно так вийшло, що сиділи ми в спільних знайомих за одним столом. Ну якби Світлана мовчала, то б краще було. Але ж ні, той рот не закривається.
Мене питали, звідки я приїхала, бо така засмага гарна. Я не встигла й слова сказати, як сестра все озвучила за мене.
– Ой, та ви не бачили тих фото. Та наша Таня, як та лазанья під тим шезлонгом лежить.
– Може як лань, – перепитав її хтось, підсміхуючись і я вже не розуміла, чи з неї чи з мене.
– Ой, ну яка різниця, люди, лазанья чи лань!, – засміялася вона.
– Світлано, взагалі так не красиво про людей говорити, – сказала я обурливим тоном, бо знаю що таке лазанья, це страва і досить калорійна. Прирівнювати мене до такого не приємно.
А потім зайшла мова за світло. Я сказала, що буду бігти, бо світло мають вимикати.
– Я ще хочу встигнути душ прийняти.
Аж тут моя Світлана каже: “Та ти ж купалася сьогодні? Що знову будеш воду тринькати. Ми з чоловіком купаємось два рази в тиждень. Ми вважаємо, що це нормально”.
Я ледь крізь землю не провалилася від слів сестри. Тоді я й не стрималася і взяла Світлану під руку і вийшла з хати.
Я не розумію, чи це село так на неї вплинуло, чи чоловік, але я геть сестри не впізнаю. Мені соромно з нею знаходитись в одному приміщенні.
Як мені їй пояснити, що має ж бути в розмові якась культура?