У 2000 році батьки залишили мене без даху над головою, сказавши: нічого, сама заробиш. Де медик у нашій країні заробить грошей на власну квартиру?

Де я тільки не жила всі ці роки, по чужих кутках 10 років. Винаймала кімнати з господинями, заробляла.

Змогла трохи зібрати грошей та відкласти на житло. Тут не стало мого батька.

Ховали його ми з мамою, а нас четверо дітей. Мама вже потребує нагляду.

Виявилося, у всіх любов лише на відстані, по телефону. Звісно, ​​я вибачила.

Винайняла квартиру, взяла до себе. І почалося пекло.

Працювала по 10-14 годин. Коли б не повернулася, мама не знає, що приготувати їсти.

Приготую, похвалить, що смачно. Я схудла до 46 кг, мама ж набрала вагу до 85 кг.

Вдень виспиться, вночі весела, активна. Спершу мовчала, мама ж.

Потім почала просити не шуміти, мені рано на роботу. Вона стала ще активнішою!

Квартира маленька, за два роки нерви здали, вночі чую вже шарудіння, а тут хоч маленька, але прання, чи нічна вечеря-сніданок. Та ще незрозуміла поведінка, наприклад мама може протерти рушником для рук сидіння унітазу! І все в тому дусі.

— Мамо, ти навіщо цим рушником помила унітаз? Як нічого такого? Так не можна робити!!!

— Просто всі ганчірки кудись поділися. Та й взагалі, все життя так робила, нічого страшного!

Ми жили на відстані з 17 моїх років, була вона такою або стала на старість, не можу зрозуміти, але мама ж, куди подітися. Себе вона вважає дуже культурною, інтелігентною людиною.

Спроби розмовляти з братом, сестрами закінчуються словами: ми не медики, у нас не вийде. Останнім часом її здоров’я погіршилося, я зривалася з роботи, викликала таксі, паралельно викликаючи швидку.

Працювала у приватній компанії, поставили умову: або ви на роботі, або доглядаєте. Вийшла на пенсію, сиджу, доглядаю.

Невже весь світ на таку Божу милість, як пробачення і любов ближнього відповідає подібним чином? Так і має бути?

До речі, від мене вона відмовлялася ще при моїй почав в лікарні. Все дитинство вона про це розповідала.

І тепер, я маю за нею доглядати, коли інші діти відмовилися від цього.

Ніколи я не відчувала від неї любові. А зараз вона живе зі мною й так жахливо поводиться.

Навіть слів вдячності ніколи від неї не почула. Вона вважає, що так і має бути.

КІНЕЦЬ.