Іноді у мене складається відчуття, що в мене не чоловік, а ретранслятор, через який говорить свекруха. Ось начебто всі обговорили, домовилися, ухвалили рішення, потім приходить шанована мама чоловіка, висловлює свою вагому думку з будь-якого питання, і чоловік відразу ж, миттєво просто, змінює свою думку.

За три роки шлюбу мені так і не вдалося змусити чоловіка хоч раз відстояти свою думку перед свекрухою. При мені він спокійно може виступати, сперечатися і доводити щось, а як тільки бачить маму, то все, відразу всі власні думки кудись пропадають. Якщо свекруха висловилася, то чоловік дотримуватиметься її думки. А висловлюється вона з любого приводу, особливо, коли цей привід її не стосується.

Поки купували квартиру минулого року, мало не розлучилися. Грошей у нас було не розбіжишся, тому вибір був дуже скромний, зате без іпотеки. Намагалися підібрати максимально виграшний варіант. Вже визначились із варіантом, як своє слово сказала свекруха.

– Невдалий район обрали. Там же одні новобудови, навколо ремонти, інфраструктури ніякої, та ще й однокімнатна.

Вона ще договорити не встигла, а чоловік, який сам і сказав, що дивимося тільки новобудови, вже стоїть і киває, мовляв, мама права. Відразу і район не той, і квартира йому не подобається, і куди діти ходитимуть у садок та школу, а як до роботи, ні давай дивитися інший варіант.

– Ну так, я так сказала, але потім подивилася, питала, чи в мене у подруги там дочка з чоловіком живе, кажуть, гарний район. Там два садки та школу через три роки збудують. Тож можна сміливо брати.

У мене трапилася тоді істерика. Тому що витрачено багато часу, всі сварилися, вигідний варіант квартири прогавили, а тепер “можна сміливо брати”. Звичайно, чоловік відразу ж перевзувся назад.

Це я описала найпоказовіший момент, а насправді у нас ні вибір шпалер, ні місце відпустки, ні плани на вихідні – нічого не минає без думки його мами і подальших дебатів на цю тему.

Щоразу, коли я йому вказую на те, що це не його думка, а думка його мами, він дуже ображається.

Каже, що слова мами просто змушують його дивитися на ситуацію з іншого боку, а те, що він з ними погоджується – збіг, та й взагалі, мама ж поганого не порадить.

Причому на роботі чоловік обіймає керівну посаду, де потрібно обстоювати свою думку, бути жорстким. Та й удома він не безмовний, висловлюється завжди. Але думка мами для нього все. Відразу кидається підтакувати.

Я не розумію, як із цим боротися. Заборонити йому спілкуватися із мамою? Заборонити свекрусі розмовляти? Та марення ж це все. Але й терпіти з кожним роком все складніше. Таке відчуття, що я живу не з чоловіком, а зі свекрухою, причому на її території та за її рахунок, якщо вона може так безпардонно залазити в моє життя.

КІНЕЦЬ.