Нас з Іриною мама одна виховувала, тата не стало, коли мені було сім років, а сестрі одинадцять.

Важко жилося, грошей не вистачало. Ми багато працювали на городі, і коли підросли, то два рази в тиждень їздили в район на базар, щоб продавати продукцію. З тих грошей ми і жили і до школи все купляли.

Першою вийшла заміж Ірина, пішла в невістки в сусіднє село. Я ж за пару років в мамин будинок привела чоловіка.

Пам’ятаю, як мама тоді зраділа, що такий зять хороший попався, бо все вмів робити. Нам чоловічої руки всі ці роки дуже не вистачало.

Орест і траву косив і орав, вся чоловіча робота була на ньому.

Ірина ж вийшла заміж за такого, що сильно з ним не наробишся. Степан одне б робив – командував. Там більше Ірина старалася копієчку заробити.

У мене з Орестом двійко дітей, а ось в Ірини зі Степаном одна дочка і то така, як тато, до роботи неохоча.

Ще моя племінниця вчилася в школі, як почали вони будівництво свого будинку. Вирішили будувати хату на два входи, щоб окремо собі і дочці.

Я інколи натякала, що молодь не хоче жити з батьками, навіть якщо і вхід окремий, але сестра мене не слухала.

Поки були якісь гроші, вони будувалися, а як закінчилися, поїхала Ірина на заробітки в Італію.

За гроші, які вона висилає, Степан доробляє хату. Одну половину вже закінчили, а тепер взялись за іншу.

Пів року тому не стало нашої мами, так Іра навіть не приїхала, бо б багато втратила, а їм треба ж закінчувати будівництво.

Дочка Ірини вже живе з хлопцем, але не в тій хаті, яку батьки будуть, а орендують в області. По розмові чутно, що жити в селі вона не захоче, що я сестрі і говорила.

Але і це не найприкріше з цієї ситуації.

Недавно мені знайома розказала, що бачила, що Степан в ту дороблену половину привів якусь жінку.

Ірина ж нічого не знає. Я тільки не розумію, чому племінниця це мамі не розказує. Хоча, є здогадки, бо та мовчить поки мама гроші висилає.

Скоро в Ірини буде ювілей і ось я не розумію, чи казати їй всю правду, чи нехай роблять що хочуть?

Джерело