У мене заможні батьки, а чоловік мій зі звичайної сільської родини. Але я ніколи на цьому не акцентувала увагу і одружилися ми з кохання. Весілля грати ми не схотіли самі – просто розписалися і поїхали у подорож.

Мої батьки нам на весілля подарували квартиру, яка оформлена поки що на мою маму. Батьки чоловіка подарували нам ліжко, яке ми обрали і замовили, а вони оплатили.

І от я ніколи не думала, що проблеми в нашій молодій родині виникнуть просто ні з чого, на рівному місці! Справа в тому, що мій чоловік категорично тепер не хоче приймати чи просити допомоги у моїх батьків.

Але водночас Ігор постійно бере у своїх батьків продукти з саду-огороду, м’ясо чи молочку. При чому вони самі все це нам привозять, бо у нас поки що немає машини.

Я люблю своїх батьків і не розумію, чому вони не можуть допомогти, раз самі того хочуть. Ось якраз зараз ми плануємо брати автівку і маємо половину необхідної суми. Решту можуть додати мої батьки. А Ігор – проти! У чоловіка взагалі виявився складний характер.

Я розмовляла з ним, говорила, що моїм батькам і мені самій це неприємно -той факт, що допомога приймається лише з боку його батьків. Але він каже, що справиться сам і без допомоги моїх.

І от воно виходить так, ніби моїм батькам все одно, і вони просто нічого не роблять і не хочуть робити для нас. Це стосується і побутових питань, і вирішення якихось ситуацій. Навіть подзвонити і запитати щось у моїх батьків, порадитися з ними з якихось  Ігор відмовляється.

Я розгублена і не знаю, як бути, як переконати чоловіка і свекрів, що мої батьки теж хочуть і мають право нам допомагати? Що це нормально – просити та приймати допомогу моїх батьків?

До свекрів, ви не подумайте, я ставлюся шанобливо і привітно. Але такий стан речей мене не влаштовує. Допоможіть порадою, будь-ласка, як змінити ситуацію.

Джерело