– І чого ти так стараєшся? Гроші мама мені віддасть, – переконувала старша донька Ірина молодшу.

– Це ми ще побачимо, я б на твоєму місці не була такою впевненою, – спокійно відповіла Юля.

Марія в цей час поралася на городі на грядках. Вона покликала в суботу доньок до себе, щоб ті їй допомогли, але дівчатам було не до роботи, вони мали справи важливіше – ділили гроші, які мама привезла з Італії.

12 років тому Марія залишила своє старе життя і поїхала в світ заробляти євро. Шкода було їй дівчат своїх залишати, які лише щойно школу закінчили, але у неї іншого виходу не було.

Жили вони в селі, разом з батьками Марії. Чоловік пив, не дбав ні про дружину, ні про дітей, а потім взагалі пішов до іншої. Тоді виручила мама і господарка.

Тож коли інші жінки з села почали виїжджати на заробітки, Марія і собі подумала, що це її шанс змінити життя на краще. Та вона навіть не уявляла, наскільки зміниться її особиста доля.

Марія була красунею, але за роботою в селі тієї краси і не видно було. А як вона в Італію подалася, то наче розквітла – зняла, нарешті, з себе хустку, зачіску зробила, трохи нового одягу прикупила, і стала зовсім іншою людиною.

Майже з самого початку на Марію звернув увагу син синьйора, якого вона доглядала. Але Марія йому відразу пояснила, що не за цим вона в Італію приїхала – їй треба заробити собі і дітям на житло і на життя.

Альберто мав 60 років, а Марії, коли вона приїхала в Італію, було всього 43. Італієць по-справжньому полюбив її, вважав її дивовижною жінкою і дуже хотів допомогти, тому платив значно більшу зарплату.

З відповіддю він її не спішив, але своїм добрим ставленням до неї з часом таки заслужив її любов і довіру.

Альберто допоміг купити обом донькам квартири, щоб Марія не хвилювалася за дітей. Дівчата заміж вийшли, пішли жити у свої помешкання, навіть не задаючись питанням, як мамі вдалося за 5 років дві квартири купити.

Допомагала Марія дітям чим могла, щомісяця передавала їм великі сумки з італійськими смаколиками і одягом. Для Альберто це було дивно, він не розумів, доки Марія збирається утримувати своїх дітей, але бачив, як вона їх любить, як старається, тому не перешкоджав.

Коли Альберто зробив Марії пропозицію (а він ще жодного разу не був одруженим, і мав доволі немалі статки), Марія сказала, що їй треба подумати, і поїхала у відпустку додому.

Те, що вона побачила по приїзді, її аж ніяк не втішило, швидше засмутило. Город заріс, в домі неприбрано, хоча Марія і просила доньок дивитися за її хатою, та вони не дуже радо їхали в село.

Зате тепер обидві відразу ж з’явилися, бо розуміли, що мама з пустими руками не приїхала точно, а гроші їм обом були дуже потрібні.

Поки дівчата сперечалися, кому дістануться мамині євро, Марія їх гукнула і запитала, до кого з них вона може поїхати заночувати і перебути відпустку, бо у неї в хаті нема відповідних умов для життя.

– Ой, мамо, розумієш, мій Микола не дуже любить, коли у нас вдома чужі люди, – стала пояснювати Ірина.

– Ти краще до Юлі їдь, її чоловік не такий прискіпливий, як мій, – каже.

– А чого зразу до мене, у мене двоє малих дітей, куди ще маму? – завелася Юля. – Мамо, нам гроші потрібні на більшу квартиру. Даш? – питає.

Прикро стало Марії, правий був Альберто, коли казав, що не вона дітям потрібна, а її гроші. Нехай пізно, але дійшло.

Марія сказала донькам, що має спочатку прибратися в будинку, а тоді вже буде вирішувати, що робити. Але жодна з доньок не запропонувала мамі допомогти, тихенько зібралися і поїхали у свої комфортні квартири.

На наступний день Марія зателефонувала Альберто і сказала, що вона згідна, і що приїде за тиждень. Тим часом вона найняла майстрів, які за літо відремонтують її будинок, а вона вкінці літа приїде з Альберто приймати роботу. Ото сюрприз буде її донькам!

Джерело