Ну якби мені хтось колись про це сказав би, то я взагалі б ніколи не повірила в подібне, – розповіла мені якось пенсіонерка Катерина, яка живе в сусідньому будинку, недалечко від мене.

– Невістка моя подала на розлучення. Ніщо не віщувало такого в нашій родині, я й не думала про таке.

Цілком хороша сім’я у них, є дитина, онучок мій 9-ти років. Втомилася, каже, я стояти постійно біля плити. Ну я не знаю вже зовсім! Таке враження, неначе вона одна в світі готує, теж мені подвиг великий такий. І через це тепер дитина ще зовсім мала, мій онук, буде без батька через неї рости?

Невістці Катерини Світлані 34 роки, в шлюбі вони з чоловіком десять років живуть. Проживають вони в квартирі, яка дісталася Катерині багато років тому у спадок. Подружжя обоє працюють, син їх навчається в третьому класі.

Син Катерини працює трохи більше дружини, заробляє Іван непогано, тому побут весь, в основному, на плечах Світлани.

– Та я тебе прошу, скільки там того побуту в невеличкій міській квартирі, це ж не хата з великим городом та господарством в селі, – не розуміє Катерина. – перепрацювала вона там прямо, теж мені. Це ж не якісь давні часи, коли все необхідне вручну робили. Пере зараз машина, посуд миє теж машинка у них.

На прибирання вони робітницю наймають якусь за гроші, хоча що там прибирати в однокімнатній квартирі, я не розумію, але це добре, нехай там собі живуть, як їм подобається, я до них туди ніколи не лізла.

Залишається тільки готування і догляд за дитиною. Світлана додому приходить о 6-ій годині вечора, це не пізно дуже, звичайно. І що, так важко приготувати вечерю для трьох людей? Зараз молодь зовсім не така працьовита, як ми були завжди.

Світлана дійсно приходить додому на пару годин раніше Івана, в її обов’язок входить забрати дитину з групи подовженого дня, забігти швиденько в магазин, приготувати на всіх вечерю до приходу чоловіка та нагодувати сім’ю.

І, хоча Світлана, за її словами, весь вечір тільки й займається тим, що стоїть біля плити, приготованого в їх холодильнику особливо не видно.

Все практично відразу зникає зі столу, адже Іван у неї любить дуже добре поїсти.

Іван – чоловік великий, високий, колись багато спортом займався, поїсти любить добре. У робочі дні по приходу додому він зазвичай дуже смачно і ситно любить повечеряти свіженьке усе, з’їдаючи салат, м’ясну страву з гарніром, якщо є, то і суп.

Через півтори-дві години після вечері Іван знову лізе в холодильник та гримить на кухні тарілками – він уже зголоднів, йому треба смачненьке щось поїсти.

– Готуй побільше краще, з запасом хорошим, хоча б на пару днів! – радять Світлані її знайомі та подруги.

Але так не виходить зовсім у жінки. Якщо в будинку щось смачне – плов, або курячі котлетки, або ще що-небудь отаке – Іван просто встає посеред ночі і все доїдає, що є.

Це у нього в порядку речей. Він звик уже так.

Сніданок Світлані доводиться готувати з нуля – як правило, до ранку в будинку вже не залишається їстівного нічого зовсім, а чоловік з ранку встає такий голодний, як ніби не їв перед цим тиждень.

Йогурту та пластівців Іванові, як його синові і дружині, недостатньо – йому обов’язково потрібно щось гаряче. Фрукти-овочі-бульйони для нього теж “не їжа”. Потрібно щось серйозне і дуже ситне, важке, калорійне, навіть з ранку.

При цьому Іван середньої статури. Виручає, мабуть, хороший обмін речовин.

Світлана вже й сперечалася, і лекції чоловікові про правильне харчування читала – все, чесно кажучи, зовсім марно.

– Ну нехай він сам стає біля плити готує собі тоді те. що любить! – знову радять подруги.

Та сам готувати Іван не хоче, ображається, коли до його приходу в будинку поїсти нічого, в той час, як дружина “вже аж дві години вдома”.

Ну дійсно, не будуть же Олена з дитиною чекати чоловіка дві години голодними? Або готувати лише собі та дитині? Тоді простіше розлучитися що, власне, Світлана і зібралася зробити.

– Сил більше моїх не вистачає щодня годинами стояти біля плити! – пояснила вона свій вчинок родичам та друзям. – Втомилася я вже дуже від усього цього. Не хочу більше такого сімейного життя, я ж не вічна домогосподарка.

А Катерина просто здивована дуже від такої поведінки невістки.

– Я, щиро кажучи, навіть не повірила спочатку, думала, то вони самі собі й розберуться, може посперечалися чогось, з ким не буває такого, – розповідає Катерина. – Але невістка зібрала речі, виїхала з дитиною до своєї матері. Возить звідти хлопчика в школу кожен день.

Свекруха ображається на свою невістку, Іван ще вірить, що дружина повернеться, родичі взагалі не розуміють, що ж таки відбулося у них. А Світлана твердо знає, що повертатися до чоловіка не буде, втомилася таким сімейним життям. А що їй ще робити?

Але це правильно це? Хіба це серйозна причина для розлучення?

Джерело