Старший син Оксани давно вже в Канаді живе. Коли він додому в село приїжджає, мати накриває на вулиці величезний стіл, всіх родичів та сусідів скликає. А потім ще й гроші Миколі дають, пів року пенсію відкладали. Микола спокійно бере той конверт, не дивлячись, що в ньому гривні і їх ще на долари треба міняти. Старший син приїжджає зрідка в село, просто як гість. Микола поїхав і Оксана лише зараз помітила, що молодший син не приходить їм в господарстві допомагати. Мати сердита побігла до Романа у двір, добре що він живе через дорогу
Оксана з Олегом мають двох синів: Романа та Миколу. Ті вже дорослі давно, мають власні сім’ї.
Старший Микола вже давно живе за кордоном, має там сім’ю та двоє дітей. До тата й мами приїжджає він зрідка, а останній рік, коли з-за кордону добиратися не просто, то взагалі батьків не провідував він.
Але й до того Микола багато років приїжджав до тата й мами, як гість. Батьки раділи Миколі дуже, дітям дарували тисячі гривень, синові теж обов’язково сунули конверта.
Микола, звісно, не дуже хотів брати, мовляв, що це для нього не гроші, він живе не бідно в Канаді, але спокійно клав конверта до кишені, не дивлячись на те, що там лежала мамина пенсія за пів року і ті гривні ще десь потрібно на долари виміняти.
Гостювали вони десь тиждень, батьки готували поросятко, але ні Микола, ні дружина його жодного разу за цей час ні в хлів не заглянули, ні на город жодного разу не вийшли.
А Роман живе на сусідній вулиці біля батьків. За гостя матері й татові він, особливо, ніколи й не був, адже щодня приходив допомагати поратися по господарству, батьки вже й перестали помічати ту турботу та увагу до себе. Ніколи ні Романові, ні дружині його нічого не куплять, лише інколи їх дітям жменю цукерок дадуть та й все. Мовляв, в селі їм багато не потрібно, не те, що в Канаді.
Оксана усім Миколою своїм вихвалялася, що син у неї такий розумний, такий молодець, за кордоном гарно влаштувався, все там так добре у нього, гроші хороші заробляє.
Батьки в селі вже й заповіт склали на двох, щоб ніхто з дітей на них не образився, усім догодити, не дивлячись на те, що гроші лише старшому синові постійно відкладали, він живе там в далекій Канаді, там ціни високі, грошей багато треба, а Романові в селі живеться легше, в нього й машини навіть немає, на бензин не потрібно витрачатися, він економніше живе.
А якось Роман занедужав, день не йде до батьків, тиждень, другий. Мати вже й сердитися почала, батько бурчить через це.
Тоді вперше за довгий час Оксана сама переступила поріг невістчиної хати. Вже повчати сина хотіла, що батькам нічим не допомагає він, розледачівся дуже.
Оксана сердита зайшла до хати молодшого сина, а він тихенько лежить в своїй кімнаті, дружина на роботі, діти в школі, нікому й водички подати. Дружина обід зготувала, а чайку гарячого ще й попити б, та сам не може зробити, чекає поки дітки прийдуть допоможуть татові.
Як Оксана те все побачила, почула всю правду від сина, дуже прикро їй стало за себе і за чоловіка свого. Вона ж з порожніми руками, як завжди, прийшла до сина докоряти, що не допомагає батькам, а сама чим допомогла йому, адже її турботливий син нічого доброго від неї за багато років не бачив, навіть зараз живе в будинку дружини.
Оксана стала клопотати біля свого сина, чаю зробила йому, котлеток пісних напекла, супу з курочкою зварила, поставила з сухофруктів компот.
В той день Оксана просиділа в невістки до ночі. Батьки дуже стривожилися, лише зараз зрозуміли, що буде з ними, якщо Роман не допомагатиме їй. Вони пропадуть, адже Микола їм ніколи нічим не допомагав і не допоможе.
А на ранок батьки вирішили, що хату залишать Романові, бо крім нього їм й води на старості років буде нікому подати. І вранці побігли вдвох у селищну раду. Вирішили бігом на меншого сина переписати заповіт, старшому не залишать нічого. Але хіба не правильно це?