У мене так кішки на душі шкребуть. У мами постійно очі на мокрому місці. Але я прийняла таке рішення не просто так, а на благо нам усім, до того ж я сама буду оплачувати життя дідуся в пансіонаті.

Розповім вам про нашу ситуацію все спочатку, і дуже хочу почути вашу сторонню думку – права я чи ні.

Мені 35 років, маю чоловіка і донечку, працюю, живу у місті, маю свою квартиру, яку ми купили з моєю мамою. Чоловік прийшов жити до мене, а його квартиру віддали в оренду, щоб легше було фінансово і відкладати якісь гроші була можливість.

У мене є мама і бабуся з дідусем, мамині батьки. Живуть вони всі разом у селі поруч, там будинок двоповерховий садок і діляночка землі, все це ми разом обробляємо і садимо, ми постійно до них їздимо. Я маю свою машину.

Моя мама давно сама без чоловіка, з батьком я не спілкуюся. Мої дідусь і бабуся вже старенькі, їм обом за 80. Недавно вини обоє почали хворіти.

Дідусь ще фізично більш менш сильний, але все забуває і навіть іноді нас не впізнає. Ми його обстежили – не незворотній процес, можна лиш підтримувати його трохи.

У бабусі світлий розум, але цілий букет всіляких проблем зі здоров’ям. Бабусі потрібно серйозне обстеження, але через дідуся, якого не можна залишати самого, м не можемо повозити бабусю по потрібним фахівцям.

Мама весь час привязана до своїх батьків як до маленьких дітей, їй дуде важко, адже вона ще працює в місті. Я максимально намагаюся їй допомагати, але я працюю, в мене родина і дитина. І все одно я постійно до них мчу.

Так ось, з дідусем вдома стає все тяжче і складніше, він може навіть тихенько втекти за хвіртку, а ми потім його шукаємо і ловим його по селу. Добре, що всі його знають і поважають як людину в селі, і люди його іноді самі приводять.

Але нам з мамою дуже треба зайнятися бабусею і її здоров’ям. А це не можливо, бо не можна залишати дідуся. помічницю знайти у нас в селі не реально, а платити доглядальниці, яка б їздила з міста, дуже дорого.

Тому й прийняла таке непросте рішення. А саме віддати дідуся в приватний пансіонат для літніх людей. Для початку на який час, поки ми обстежимо бабусю, а там буле видно. Я вже знайшла хороший заклад.

Там за дідусем будуть доглядати, в оплату входить харчування, медичне обслуговування. Це не дешево, але я готова платити, інакшого виходу я не бачу.

В понеділок відвозити дідуся. Він про це не знає, та він можливо і не зрозуміє, що відбулося. І хоч я розумію, що так єдино правильно станом на зараз в нашій ситуації, але се одно у мене так кішки на душі шкребуть. У мами постійно очі на мокрому місці.

Але я прийняла таке рішення не просто так, а на благо нам усім, до того ж я сама буду оплачувати життя дідуся в пансіонаті.

Дуже хочу почути вашу сторонню думку – права я чи ні. Чоловік мене підтримує, а от бабусі ми теж ще не казали, не знаємо, як краще це зробити, але потрібно буде сказати їй сьогодні чи завтра. Ось така ситуація.

Джерело