Оце я так в сімейку потрапила! Нікому не побажаю, чесно. Але куди я від них подінуся? Мені 29 років, дитина, не працюю, бо донечка маленька. Та й ніхто з них особливо не працює, скажу я вам. Одни мій чоловік усіх тягне – матусю, татуся, сеструсю, бабусю, дідуся.

Словом, ось яка у мене ситуація. Я зустрічалася з хлопцем, з Вадимом, вийшла за нього заміж, але виявилося, що він нікого зі своєї рідні не попереджав про це! Сам вирішив, зробив мені пропозицію і ми просто розписалися.

Від початку вони мене не прийняли – я ж старша на три роки за Вадима. Зовиця взагалі навіть не розмовляла зі мною перший час, але потім якось трохи налагодилося.

Ми з’їхалися з Вадимом, жили, все було добре, спілкувалися з його родиною, їздили до них в гості. Проблеми почалися, коли ми з чоловіком купили квартиру, а потім його сестра купила квартиру навпроти нашого будинку. Вікна у вікна!

Вадим тоді сказав, що нічого поганого в цьому не бачить. А я вважаю, що треба тримати дистанцію із родичами, не обов’язково так близько жити.

Ми не спілкувалися з його сестрою довго, потім я народила донечку, і почалося найвеселіше. Його батьки стали приїхати щомісяця в гості і дуже зручно залишалися ночувати у своєї дочки.

Мені не подобалося, що вони до мене постійно приходять у гості, я не люблю гостей і раз на місяць, коли приходили його родичі, я вважала, що це часто.

Уявіть. Я – з немовлям на руках і мені не хотілося нікого бачити зайвий раз. Та Вадим знову говорив, що в цьому нічого немає такого, що дідусь з бабусею хочуть бачити внучку.

Чоловік з дитиною мені не допомагав і не допомагає досі, я 24/7 з Соломійкою. Нема часу для себе. Я не ходжу нікуди сама, Вадим не залишається з дитиною, каже, що донька плаче, хоче до мами. Приходить із роботи і сидить у телефоні.

У сестри його сім’ї немає, хоча живе вже 6 років з хлопцем, офіційно не розписані. Сестра постійно каже братові щось подібне: давай купимо батькам це, давай купимо те.

Свекор не працює і не хоче, хоча ще міг би, йому лише 58 років. Працює тільки свекруха за якісь там копійки, напрягатися більше і не хоче, їй мабуть вистачає. Напевно чекають, що їх утримуватимуть діти. А чоловік ще й бабусі й дідусю постійно грошима допомагає.

Зовиця постійно лізе до нас у сім’ю, намагається виманити у Вадима грошей, щоб мій чоловік більше витрачався на батьків і бабусю з дідусем. Та ще й дорікає йому, що він не допомагає.

Але скажіть мені на милість. Звідки взяти йому стільки грошей? Я в декреті, йому треба забезпечувати свою сім’ю. Мене, Соломійку, платити іпотеку за нашу квартиру!

Але, мабуть, рідні мого чоловіка не можуть до цього додуматися. У сестри Вадима не має дитини і вона не розуміє, що це за життя і скільки грошей доводиться витрачати на нас. Зараз навіть щоб відкласти щось грошей немає.

Як мені бути? Сил просто немає вже на це все. Вони моїм чоловіком крутять, як їм хочеться, а він цього не помічає. Дайте якісь життєві і людяні поради, дуже прошу.

Джерело