– Ти знаєш, Олесю, недавно Оля до мене приїжджала. Я, правда, її в квартиру не пустила. Ми на сходовій спілкувалися. Вона питала, чи ти мені гроші з Італії передаєш і які суми. Звісно, я нічого не сказала, а просто прогнала її, – сказала мама під час останнього зв’язку по телефону.

Я вам кажу, ну таку маю сестру, що обкрутить любого, навіть рідну маму.

Але я також не свята, бо за своїми сімейними клопотами зовсім про маму в Україні забула.

В Італію ми поїхали разом з чоловіком.

Нас нічого в Україні не тримало. Дітей в нас не було, Боженька не давав. Роботи як такої також.

Квартиру ми мали, а ось щоб зробити ремонт чи меблі замінити на нові, грошей не хватало. Мовчу вже про якісь відпочинки.

Я працювала нянечкою в садочку, а чоловік на залізній дорозі, ремонтував поїзда.

Ось тому коли трапилась така нагода, ми закрили квартиру на ключ і подалися підкорювати Італію.

Не буду писати що і як, бо легко на початку не було. Я роботу знайшла швидко, а ось Мирон довго не міг знайти щось підходяще. Але нічого, впоралися.

Я доглядала спершу за одною сеньйорою, але пізніше, коли Мирон влаштувався садівником, я також перейшла жити і працювати у їх велику віллу на околиці містечка.

Бабуся була старенька, але не вредна. Та роботи завжди хватало.
Повертатися додому ми не хотіли, а одного дня в нас на руках була сума на руках, за яку б ми могли купити собі житло в Італії.

На той час ми за кордоном були майже п’ятнадцять років.

Сестра моя має поганий характер, але за мамою приглядала. В Олі троє дітей, і вже другий шлюб. З другим чоловіком і дітьми Оля жила в квартирі мами.

Але одного дня від двоюрідної сестри я дізналася, що Оля заставила маму свою трикімнатну квартиру в центрі міста продати.

Оля купила мамі в селі стареньку дерев’яну хату, а собі двокімнатну квартиру в районному центрі.

Я була в люті. Ну як так обкрутити. В мами була шикарна квартира.

Але найгірше було те, що мама в тій хатинці не мала ніяких умов, бо після обміну Оля геть мамою не цікавилася.

При першій же можливості я приїхала в Україну і перевезла маму до себе в квартиру.

Я відчуваю, що винна перед мамою, бо багато років не піклувалася про неї.

І ось зараз я переводжу через рідню гроші, які йдуть на потреба мами. А недавно мама задзвонила. Каже, що Оля до неї приїжджала і вимагала, щоб мої гроші вона їй віддавала.

– Я заборонила приходити і сказала, що і копійки не отримає від мене. Хватить, що з тою квартирою так вміло обкрутила.

Ось вам і сестра називається. Я найняла людину, яка за мамою пригляне і попросила двері незнайомим людям не відчиняти.

Мало що Олі в голову може прийти…

Джерело