А після появи першої дитини я таки, на жаль, добре поправилася, але все ж намагалася тримати себе в руках. слідкувати за собою.

Але ось після появи другої дитини, на жаль, я повністю перестала за собою стежити, в мене на себе просто не вистачало часу, як би я не старалася його виділити на це.

Мій чоловік Михайло мене кохав, не дивлячись ні на що і нічого мені не казав і навіть підтримував мене постійно в усьому і я за це була дуже вдячна йому.

Смачно готував, прибирав в будинку, допомагав доглядати за дітьми, я цінувала турботу Михайла. Мені нічого не хотілося, нічого не радувало, якийсь був дуже для мене період важкий.

Потім ми почали сперечатися по різних дурницях, що було дуже неприємним для мене, а бувало, взагалі без приводу могла бути якась суперечка чи непорозуміння на рівному місті.

Подарунки я Михайлу перестала купувати зовсім, хоча чоловік регулярно мене обдаровував. Але з часом я почала відчувати, що Михайло зовсім перестав звертати на мене увагу, просто був осторонь завжди.

Все частіше чоловік став затримуватися на роботі і навіть почав таксувати у свій вільний час, аби тільки не вдома зі мною, чого раніше ніколи не було.

Я почала підозрювати, що в нього хтось є, він не сам. Але Михайло мене запевнив, що це не так, і що кохає він лише мене і ні хто йому більше не потрібен.

Все ж, моя жіноча цікавість узяла верх над розумом. І я, якось вночі, вирішила подивитися у нього телефон, і виявила там спілкування з іншою дівчиною. Мені дуже важко було повірити в це. Я не знала як йому про це сказати, з чого почати цю розмову. Я розуміла, що сама в цьому винна, але бажання щось змінювати у мене не було, це складно пояснити зараз.

Згодом я таки дізналася, що вони зустрічалися вже чимало часу, цілих пів року. Після того, як я повідомила Михайла, що все знаю, він почав виправдовуватися і говорив, що сам не зрозумів, як це все сталося.

Живучи зі мною чоловік дуже багато чого досяг у житті, з моєю допомогою він твердо став на ноги та дуже добре заробляв, тому втрачати мене він не хотів.

Звичайно, я його пробачила, адже розуміла, що в цьому є й моя вина, хоча тих почуттів у мене вже не було. Але з того дня, як все це сталося, я взяла себе в руки та почала над собою працювати, щоб змінити своє життя.

За декілька місяців я привела себе трішки в гарний стан, було дуже помітно на мені гарні зміни. Я стала активно займатися спортом і вже через рік я знову стала собою. Я, на свій превеликий подив, стала красивою, доглянутою жінкою.

Весь цей час чоловік зізнавався мені у щирому коханні, казав, що рівних мені немає і він дуже помилявся.

Він робив все, щоб згладити свою провину, видно було, що Михайло шкодує про свій вчинок. Чоловік постійно дарував мені дорогі подарунки, квіти та говорив багато компліментів. Він немов знову в мене закохався і це було дуже помітно.

Ось тільки я, боялася знову йому повірити, хоча прекрасно знаю причину його вчинку. Я сама в усьому винна, хоча чоловік стверджував, що в цьому цілком та повністю тільки його вина.

Через деякий час я піднялася на ноги, діти пішли в школу, я повернулася на свою роботу. З Михайлом ми живемо разом, але це тільки заради дітей. Він розуміє, що я його так і не пробачила. Я ніяк не можу забути зраду, як би я не старалася, та в душі цей осад залишився назавжди. Мені складно так жити і, що робити далі я просто не знаю.

Ніби Михайло й змінився, зараз старається для сім’ї і для мне, але в моїй душі щось змінилося, постійно сумнів і недовіра, ніби щирі почуття минули. Чи зміниться це? Чи зможемо ми зберегти нашу сім’ю?

Джерело