Свої 65 я вирішила не святкувати взагалі, запросити тільки дітей. Дочці 35 років, сину – 31. але ж не три квіточки я очікувала отримати у подарунок! Так мені сумно і важко, що слів нема. “Наполеон” пекла, холодцю наварила – синочок же любить. Ой, же ж шоколадка була – від дочки, а квіти – від сина. Ліда ж подзвонила і по-секрету сказала, що батьку, тобто моєму колишньому чоловіку, вони подарували на день народження путівку в Яремче!
Свої 65 я вирішила не святкувати взагалі, запросити тільки дітей. Дочці 35 років, сину – 31. але ж не три квіточки я очікувала отримати у подарунок! Так мені сумно і важко, що слів нема. “Наполеон” пекла, холодцю наварила – синочок же любить.
Ой, же ж шоколадка була – від дочки, а квіти – від сина. Ліда ж подзвонила і по-секрету сказала, що батьку, тобто моєму колишньому чоловіку, вони подарували на день народження путівку в Яремче!
Три квіточки і шоколадка – це і все, що мої діти подарували мені на день народження кілька днів тому. І я не можу визначитися, як мені до цього ставитися, враховуючи деякі обставини і особливості, про які я вам зараз розповім.
Жили ми з чоловіком не дуже дружно, багато в чому наші думки розходилися. Щодо виховання дітей – також. Чоловік додержувався строгих методів, я – все ласкою і добротою.
Я намагалася дати дітям якнайбільше любові, ласки та розуміння. Я взагалі се життя турбуюся переважно про інших. Я завжди вважала, що любу суперечку можна вирішити словами чи розмовою.
Розлучилися ми, коли діти вже виросли – більше у нас не було нічого спільного, кожен мав свої життя на стороні. Діти підросли та роз’їхалися вчитися в інститутах. Я лишилася жити в нашій квартирі, виплатила з часом чоловіку половину, а він пішов жити до іншої жінки.
Та дуже скоро вона його покинула і моєму колишньому довелося орендувати собі житло.
Діти приїжджали до мене на канікули, їли, відпочивали. Все за мій рахунок і завдяки моєму труду. А потім йшли до тата у гості, купувати йому подарунки, підтримувати його. А потім – знову до мене: а що у нас сьогодні на вечерю?
Зараз у мене є діти і навіть онуки, але я – самотня. Бо отримала у свої свято у своє свято ці три квіточки і шоколадку від дітей, в той час, як я точно знаю, що вони подарували своєму батькові на минулий ювілей – путівку в санаторій в Яремче.
І ось тепер скажіть мені будь ласка. Все наше життя ми, жінки, прагнемо бути найкращими матерями своїм дітям, дати їм все найкраще. А натомість отримуємо байдуже ставлення. І мені від цього дуже сумно. Де я схибила у своєму ставленні до дітей?