38-річна Галина вже давно вважає себе звичайнісінькою, середньостатистичною простою жінкою.

У неї є маленький 6-річний син, є своя добротна квартирка в хорошому спальному районі міста, стабільна хороша робота недалеко від будинку, ще бадьорі батьки, завжди готові допомогти своїй доньці, до речі вони теж дуже гарно забезпечені, так що проблем з ними зараз абсолютно ніяких немає.

Єдина лише проблема була у Галини самої ще до недавнього часу – вона самотня жінка. Заміжня Галина ніколи не була, єдині в її житті більш-менш серйозні відносини 6 років тому закінчилися з народженням її єдиної дитини, рідного синочка Остапа.

І, правду кажучи, особливої уваги ніколи ніхто на саму Галину не звертав. А після народження Остапа її особисте життя і зовсім стало на місці. Мати, звісно, всю свою увагу віддавала дитині, про себе не думала зовсім у ті роки. І ніколи ні з ким не знайомилася, не до того їй було.

Але півтора роки тому Галина на роботі познайомилася з Данилом, і все абсолютно змінилося.

Данило – чоловік досить таки розумний, він багато читає, постійно цікавиться історією, багато що може зробити своїми руками, за складом характеру дуже схожий на тата Галини – такий же надійний, впевнений в собі, освічений, спокійний і турботливий дуже.

Галина думала, що таких чоловіків нині і не буває вже – але, виявляється, вони ще зустрічаються. А найголовніше, Данило щиро кохає Галину, він хоче створити хорошу і міцну сім’ю, хоче ще власних дітей – в цьому пункті вони з Галиною повністю збігаються.

Але саму Галину якось особливо засмучує ставлення Данила до її власного рідного сина Остапчика.

– Вибач, але стати йому, як рідним батьком я не зможу ніколи! – попередив Данило після першого ж знайомства з хлопчиком кілька місяців тому. – Він для мене чужа дитина, зрозумій. Полюбити його зможу навряд чи, як би не стрався. Я його не ображу, але й гратися з ним не буду, не тягне до нього мене.

Після такої відвертої розмови Галина тоді засмутилася, але потім подумала добре – владнається згодом, якось вони знайдуть спільну мову, а згодом і подружаться та ладнатимуть добре. Адже скрізь говорять – якщо чоловік любить жінку, полюбить і її дитини.

А Данило Галину щиро кохає, планує згодом одружитися, мати своїх власних дітей. Йому просто потрібен час, щоб звикнути.

Проте час минає дуже швидко, але нічого не змінюється. Данило поводить себе повністю відсторонено. Ніяких спроб покращити відносини з маленьким хлопчиком, завести бесіду, налагодити контакт не робить, і це Галині неприємно.

В принципі, зацікавити маленьку дитину дуже легко: адже Данило чоловік розумний, знає багато цікавих історій, може щось розповісти. Але лише чомусь не хоче. Спілкується на рівні “привіт” – “бувай”. Не ображає, але й уваги ніякої зовсім не приділяє дитині.

Але при цьому всьому все частіше і наполегливіше Петро заводить розмову про весілля.

А Галина тепер уже не знає, як вчинити.

З одного боку, напевно, добре, що Данило ще з самого початку зізнався щиро, що полюбити її дитину, як рідну свою, не зможе.

Напевно, гірше було б, якби чоловік робив вигляд, що добре до хлопчика ставиться, але ж то не правда. З іншого боку, погано те, що він навіть спробувати налагодити контакт не хоче.

Про те, що у Галини є дитина, Данило знав з самого початку. Навіщо тоді починав ці відносини, якщо чужі діти так неприємні? Шукав би відразу собі в дружини жінку, яка не має дітей та й все.

– Виходь заміж швидше за Данила, від дуже хороший чоловік, поки кличе, адже ти вже немолода, випустиш такий шанс – такого більше не знайдеш, – радять Галині подруги.

Галина, звісно, згодна з ними – не знайде, адже він перспективний, розумний, кохає її і все готовий заради неї зробити. До неї і в юності черга з кавалерів не стояла, а вже тепер – і говорити годі. Але ж так набридла їй ця самотність. Хочеться жіночого щастя, сім’ю, ще одного малюка.

Але з кожним днем вона сумнівається все більше. Чи варто виходити заміж за людину, яка зовсім не любить твоє рідне дитя? Чи буде

Галина з ним щасливою, не дивлячись на сина?

Джерело