Я спочатку думала, що він з нею одружиться через її цікаве положення, – згадує Ольга Григорівна весілля свого сина, яке сталося майже 10 років тому, – запитати посоромилася, але виявилося, що ні.

Син жінки пішов у сімейне життя просто з інститутської лави, у 22 неповних роки, його обраниці було 24. Катя Ользі Григорівні сподобалася: серйозна, розважлива, добре готує. Був у невістки і ще один вагомий плюс – наявність власного житла.

— Рано одружився, звісно, – погоджується подруга Ольги Григорівни, – але якщо живуть добре, то чому б і ні? Доля, значить.

— Доля долею, – засмучено каже свекруха Катерини, – і живуть добре. Але розумієш, вони майже 10 років так і живуть, удвох. Ніяких дітей і тоді не було, і потім не сталося. Немає в мене онуків і все тут.

Хіба мало які в житті ситуації бувають, скажете. Може, зі здоров’ям щось не те в нього, чи в неї. Багато років Ольга Григорівна теж так думала, переживала, а як запитати? Наступиш невістці, з якою складаються непогані стосунки, на велике місце, або сина нетактовним запитанням засмутиш.

— Делікатничала я років 5, – каже жінка, – а потім подумала, а якщо їм допомога потрібна? Молодим узагалі багато всього потрібно. Син про машину мріяв. Та й так, одягнутися хочеться, світ побачити. А в мене накопичення є, раптом, думаю, якесь лікування оплатити, а вони гроші збирають?

Чоловік Ольги Григорівни, який пішов з життя за 2 роки до весілля сина, заробляв пристойно. Батьки все складали гроші на квартиру синові. За кілька років боротьби чоловіка з болячкою запаси неабияк підтанули, але досить вагома частина залишилася. Лежить грамотно вкладена за порадою брата чоловіка.

— Я Каті й кажу, мовляв, беріть гроші, якщо потрібно, й ідіть, вирішуйте проблему з діточками. Лікуйтеся, робіть щось уже, робіть.

— А вона?

— А вона розсміялася мені в обличчя.

— Як так?

— Я абсолютно здорова, – відповіла Катерина свекрусі, – і син Ваш, на щастя, теж. Я ретельно оберігаюся. І поки що не мати дітей – моя переконана позиція. Ні, я не противник дітей у принципі. Просто Ваш син, шановна Ольго Григорівно, поки що до батьківства абсолютно не готовий. Буде готовий – будуть діти.

— І в чому ж ти бачиш неготовність? – зніяковіла свекруха від несподіваної заяви, – Він працює, заробляє, не гуляка, не п’є, ставиться до тебе як до королеви, з твоїх слів говорить, у рот тобі дивиться.

— Ось саме, з моїх слів говорить, – махнула рукою Катерина, – а моїм дітям потрібен вдумливий, сильний і самостійний у судженнях батько.

Та й подивіться на нього? Готувати він не вміє, прибирає так, що краще б уже й не починав. Скажеш: сходи в магазин – іде. Винеси сміття – виносить. А не скажеш, прийшов із роботи і до комп’ютера, у стрілялки-бродилки грати. Ні, він дуже хороший, просто він ще до батьківства не готовий.

— От треба ж! – вигукує приятелька, – Не готовий. А навіщо ти заміж за нього йшла? Навіщо живеш із таким? Шукай готового, йому заводь дітей. І чоловікові дай свободу, він теж когось знайде для повноцінної сім’ї.

— І я так вважаю, – хитає головою Ольга Григорівна, – чим не готовий? Тарілку за собою миє недостатньо чисто? Так усі чоловіки такі. Руки в них не під це заточені. Мій чоловік так до кінця життя і не знав куди в машинці порошок насипати пральний і скільки хвилин варити яйце не круто. А батьком він був приголомшливим.

— Зачекай, а скільки невістці твоїй? Уже 35-й пішов? З глузду з’їхати! Коли її чоловік буде готовий, вона вже буде не в змозі виносити дитину, про це вона не думала? А сина питала свого? Він що каже? Він же не гуляє, на роботі надміру не пропадає, вихідні проводить із дружиною, невже йому маленького не хочеться?

— Запитувала, – похмурішає Ольга Григорівна.

— І що?

— Звісно, мамо, я хочу дітей, – відповів син приблизно рік тому на запитання мами, – коли вони в нас будуть? Ну не знаю, це Катя має вирішувати, ти в неї запитай.

— Ось і чекаю, – розводить рука й Ольга Григорівна, – коли Катя вирішить. І чи дочекаюся – невідомо.

Що думаєте? Можливо, чоловік Каті справді не готовий, раз не наполягає на дитині?

Може, не готовий, бо делегує всі рішення дружині?

Можливо, має рацію Катя і від такого безхарактерного чоловіка дітей мати не варто?

І чи є шанс у сина Ольги Григорівни «дозріти» до батьківства?

КІНЕЦЬ.