Оксана з маленьким сином приїхала в село, працювати на ферму. Її відправило керівництво фірми, вона поселилася в одній із хат на краю села. Майже пів села обговорювало жінку, що вона має дитину а чоловіка ні. Жінка мала добру вдачу, вміла пожартувати і була щира до людей, тож вона і прижилася в селі швидко.

Її син Ігор підріс, школу закінчив та збирався поступати до інституту. Оксана хотіла, щоб син вивчився і мав добру роботу у місті, а в село не вертався.

Напевне хтось жінку почув з гори, бо так і сталося. Так і справді Ігор забув дорогу в село до матері. Навіть приїхав уже з дружиною, через півтора року як одружився, що й Оксана нічого не знала.

А як дізналася, що вони просто живуть, навіть не розписались не кажучи вже за вінчання в церкві, то щось не добре стало на душі у жінки.

Не привикла вона так по-сучасному, але більше її тривожило те, що не дала вона свого материнського благословення єдиному сину.

Після цього Ігор з дружиною приїжали ще може що два рази. Добре що хоч внуків Оксані показали.

Роки летіли невпинно, за цей час жінка геть постаріла, адже вже дев’яностий десяток розміняла. Оксана вирішила в такий день піти до церкви і помолитись, а може ще й до сповіді піти.

А її Ігор вирішив зробити сюрприз і зібрав усю родину там. Після церкви взяли Оксану у машину діти і всі поїхали в район до ресторану.

Жінка зроду ще не бачила такої красоти і страв які там подавали. Вечір був чудовий, та добігав до кінця.
Всі гості вже Оксані сказали свої привітання та побажання і тут Ігор знову взяв мікрофона до рук. І прямо перед всіма гостями дав матері запитання хто його батько. Оксана на мить заклякла від несподіванки але потім все ж відповіла:

“Ігорю, сину мій любий, я не знаю чесно хто твій батько, адже матері твоєї я теж не знала, то ж вибач, не можу тобі відповісти”.

Чоловіка це завжди турбувало та цікавило, але Оксана завжди старалась ухилитися від відповіді, але цього разу уже не вийшло.

Всі в залі затихли, Ігор не міг повірити в сказане. Тож ювілярка вже вирішила все розповісти до кінця.

Що одного разу вона йшла з зупинки і знайшла його дитям край дороги. І звісно взяла до себе, прихистила, і зробила документи, бо мала добру знайому, так Ігор і став її сином.

А потім вирішила переїхати в інше село, щоб Ігор, як підростатиме, ні про що не здогадався. Після розповіді Оксани Ігор кинувся до неї, став її обіймати.

А також частіше почав приїздити, адже зрозумів, що Оксана і є його найріднішою людиною у цьому житті.

Дорогі друзі, а ви часто провідуєте своїх батьків?

Джерело