В дочки ювілей, ось тому я й думала, що святкувати вона буде, або ж десь в ресторані, або ж на якісь базі відпочинку де є басейни і альтанка. Та моя Світлана вирішила, як я зрозуміла, зекономити. – Мамо, ми приїдемо в село. Я все привезу, не хвилюйся. Ти тільки картоплі молодої накопай, кабачків посмаж і салат з капусти зроби. – Я подумала, може і краще, що все на місці, нікуди їхати не потрібно. Просто Світланця не уточнила, скільки то людей в те село прибуде
Ми живемо з чоловіком хоч в селі, але як пани. З господарства маємо чотири курки і когута. Я вже на пенсії і не маю наміру гарувати на тих полях і обходжувати корову чи тих качок.
Мій Миханьо ще ходить на охорону в сусіднє село, а я маю до пенсії ще пів ставки в магазині.
Діти вже дорослі і дочка і син з сім’ями живуть в області. Та що казати, вже внучка моя найстарша має кавалера і з ним живе окремо на орендованій квартирі.
Моїй Світлані нещодавно виповнилося сорок п’ять років. Це кругла дата, в неї багато друзів та й родина в нас чималенька.
Ось тому я й думала, що святкувати вона буде, або ж десь в ресторані, або ж на якісь базі відпочинку де є басейни і альтанка.
Та моя Світлана вирішила, як я зрозуміла, зекономити.
– Мамо, ми приїдемо в село. Я все привезу, не хвилюйся. Ти тільки картоплі молодої накопай, кабачків посмаж і салат з капусти зроби.
Я подумала, може і краще, що все на місці, нікуди їхати не потрібно.
Просто Світланця не уточнила, скільки то людей в те село прибуде.
В неділю приїхала Світлана, автівкою і сама перша. Ну так, дещо привезла, але це були пляшки і з водами і з міцнішим.
Якоїсь ковбаски салямі купила, сири, які були нарізані. Кавун був і персики з нектаринками і все. Решту, виявляється, я мала наготувати.
Та я також на подарунок стратилася, купила Світлані робота пилососа, але це того не вартувало.
Всі ми сиділи в бесідці, але “ми” це гучно сказано, бо для нас з чоловіком там місця не знайшлося.
Після автівки Світлани на подвір’я заїхало ще чотири легкових і один бус.
На подвір’ї не було де яблуку впасти. Шум, гам. Я навіть стільки картоплі не накопала, скільки їх було, прийшлось бігти чоловіку і докопувати. Я на ходу ті кабачки смажила і ще витягнула з морозилки ковбаски, щоб було чогось більше на столі.
А потім, в один момент і гості і моя Світланка стали з-за столу і посідали в автівки. Я мало того, що не посвяткувала, так ще й за тою гальоркою мала три години посуду мити і прибирати.
Ось і відсвяткувала дочка ювілей. Я вам кажу, я така зла…
А як я мала поводитися? Як на таке реагувати?