Із сестрою ми не спілкуємося, бо маємо різні життєві цінності! Зраду засуджую, а зрадників обох статей — ненавиджу!

Сьогодні вони зраджують людей, яких обрали, а завтра мене за три копійки продадуть. Сестра та мама живуть у передмісті. У мами будинок і новий чоловік, у сестри квартира в новобудові.

До новобудови у неї теж був будинок, що належав її бідному, рогатому чоловікові. Мама пригоди сестри приховує, і прикриває.

Сидить із дітьми, щоб сестра могла з’їздити в місто до коханця. Чоловік сестри вахтовик, його іноді по пів року вдома немає, але гроші він справно переказує.

Не встигне він додому приїхати, сестра знову жене його на роботу. Місяць його ще терпить, а довше не може, виганяє на роботу. Де живе, там сестра не гадить. Село ж, усі один одного знають.

Якось, історія була, продавчиню з місцевої крамниці звільнили. В селі є магазин, де торгують всякою побутовою дрібницею, там працювала якась дама. Ця жінка сплуталася з одруженим, та повела його з сім’ї.

Його дружина,- дуже відома у селі активістка, ініціатор різних конкурсів, упорядкувань, благоустрою дитячих майданчиків тощо. Багато хто її знає і любить.

Жінці з магазину просто оголосили бойкот, нічого не купляли в магазині, тільки заглядали, проходили повз касу, та йшли. Потім цю даму звільнили, вона переїхала в місто, разом із чоловіком активістки.

Він потім повернутися хотів, квіти дарував, залицявся, але активістка не вибачила. Сестра цю історію знає, тому вирішила не закохуватись у місцевих чоловіків. Перевагу набули поїздки до міста, від гріха подалі.

Спочатку вона їздила, нібито, до мене. Я цього факту не знала, бо сестру не бачила. Чоловіка у неї чотири місяці вдома не було, вона за цей час шість разів у “мене” в гостях побувала, типу, їздила з ночівлями.

Якось я до мами поїхала, а там сестра та зять були. Тільки хвіртку відчинила, сестра в мене вчепилася:

– Якщо чоловік щось запитає, я була в тебе, нічого не питай, потім все поясню! Зять не питав, зате я потім із сестри спитала.

– Він ні на що в ліжку не спроможний!  Я ж ще молода жінка, зрозумій мене. Нікому погано не роблю, із сім’ї йти не збираюся, про дітей думаю, щоб у повній родині росли. Для здоров’я тільки, — виправдувалася сестра.

Попросила, щоб свої справи вона провертала без згадки мого імені. Тоді у сестри з’явилася “подруга” у місті. Сестра бреше, вивертається. Мені похвалялася, що самостійна, сама оплачує готелі для зустрічей з одруженими коханцями.

Мама каже, що їй наплювати, що це не її діло! Мужики теж гуляють, і нічого, так чим її донька гірша? Для мене прилюбодіяння — це не тільки зрада, це брехня, і нічого окрім брехні.

Я, коли до мами заїжджала, чула, як сестра розповідала байки з життя “подруги”. Похвалилася, що на одну блогерку підписалася, про неї чоловікові й розповідає.

Якось перейшла на особистості, хоча моє прохання було цілком доречним. Я до мами приїжджала не для того, щоб про пригоди сестри слухати.

Після того вечора, прямо мамі сказала, що більше не заїжджатиму до неї, якщо в неї в гостях буде сестра. Неприємно мені!

Вона тому до мене кинулася, щоб не розкрилася її огидна брехня, бо й сама розуміє, що чинить погано. Більше мама нас із сестрою не стикає.

Якщо я у мами, а сестра їй телефонує, то мама каже сестрі, що зараз не може її запросити. Так і повелося, що ми з сестрою перестали спілкуватися. Ох, наскребе вона зі своїми гулянками! Як вважаєте?

КІНЕЦЬ.