Хочу донести вам свою досить таки непросту історію, хочу дуже почути поради та підтримку жінок, адже навіть не знаю, що робити в такій ситуації, ніколи навіть не думала, що мене спіткає таке.

Напевно, з будь-якою жінкою в житті може трапитися такий нехороший момент, коли вона дізнається, що у чоловіка є інша і вона, як думала. зовсім не єдина.

Мене ця доля теж не минула, на жаль. Я не була до цього підготовлена, адже навіть й не думала про таке, хоча вважаю, що до такого просто неможливо підготуватися.

Я вийшла заміж з великого та щирого кохання, і наше весілля для всіх наших родичів та знайомих зовсім не було сюрпризом. Ми довго зустрічалися з Миколою та практично не сперечалися ніколи, мали один погляд на життя, одні мрії і сподівання, наче споріднені душі. Так що наш шлюб був цілком очікуваним.

Після того, як ми розписалися і зіграли весілля практично нічого не змінилося, ми так само ладнали та щиро кохали. У нас є прекрасний синочок Іванко, йому чотири роки. З чоловіком ми прожили разом 8 років. І ось недавно я, зовсім несподівано, дізналася, що у Миколи є інша.

Я давно щось почала підозрювати, але постійно сама себе заспокоювала та переконувала що я, напевно, сама перебільшую, можливо вигадую більшість, не хотіла навіть думок допускати, що це може бути правдою, адже у цьому важко було собі зізнатися.

Спочатку мені не сподобалося, що Микола почав дуже часто затримуватися на роботі. Але робота у нього відповідальна та високооплачувана, тому я вирішила, що так і має бути в його випадку.

Згодом він почав постійно тримати телефон біля себе. Вночі якісь повідомлення приходили дуже часто, а чоловік телефон з рук не випускав. Але якраз на той момент у нього було підвищення на роботі, тому я вирішила, що це просто питання по роботі важливі та серйозні так позначаються на його поведінці. Постійно його виправдовувала, в чому лиш могла.

Та мій власний чоловік, прямо в мене на очах, став змінюватися. Він, чого раніше ніколи не було, став уважніше ставитися до свого зовнішнього вигляду, чого раніше я ніколи не помічала за Миколою.

Раніше він в джинсах лише ходив і мав їх всього дві пари, не можна було його з них витягнути, а тепер дорогі брендові костюми став носити. Парфуми гарні і дорогі сам собі купував. Ну чому мені, наївній, тоді не звернути було на це увагу?

А я весь цей час лиш раділа, який красивий і надійний у мене чоловік, сама старалася в усьому для нього.

Чоловіка на роботі підвищили, став Микола отримувати гарну зарплату, але в родині, з усім цим грошей більше не стало, на жаль.

Чоловік мій після своїх затримок на роботі навіть вечеряти вдома зі мною не хотів. Від мене наче на відстані якійсь тримався, а потім відразу спати йшов, мовляв, втомився дуже.

Микола постійно скаржився мені на втому, говорив що на роботі додалося багато справ і обов’язків йому. Коли ми з ним залишалися разом в кімнаті, у нього був такий відчужений вигляд, ніби він думками перебував десь далеко.

І, не дивлячись, ні на що кожен раз я знаходила якесь виправдання його поведінці, бо про інше навіть думати не хотілося.

Але нещодавно, одного ранку, коли Микола збирався на роботу я сама в усьому переконалася. він якраз вмивався у ванній, а до нього на телефон прийшло повідомлення. Не знаю, чому я це зробила, раніше за собою такого не помічала, але я вирішила прочитати, що там було і про що йшлося у ньому.

І не прогадала, на жаль, там було дивне повідомлення, хоча коротке і лаконічне цілком: “Давай сьогодні повторимо вчорашній вечір. Було добре”.

А як раз вчора Микола повернувся з роботи дуже пізно та відразу ліг спати. Крім цього з того ж номера було ще кілька повідомлень не дуже хороших з подібним текстом, і в різні дні. Все зійшлося у мене, пазли склалися цілком.

Микола вийшов з ванної, а я була дуже засмученою вже. Я йому це повідомлення показала відразу, а він мені: ти все неправильно зрозуміла, це зовсім не про те, що думаєш ти.

Загалом, чоловік намагався мене переконати, що він ні до чого. Я відразу ж влаштувала суперечку та виставила його з валізою за двері.

Я ще тоді відразу сказала чоловікові, що подаю на розлучення. А він на розлучення не погоджується, каже, що з маленькою дитиною так просто не розлучать нас. І стоїть чоловік на своєму, говорить, що я сама все вигадала та перебільшила все, він ніколи б так не вчинив по відношенню до мене.

Я не знаю, що мені тепер робити, не розумію чому Микола виправдовується до останнього, невже так важко зізнатися в усьому, що він зробив? Чи він гадає, що знову можна говорити неправду та переконувати мене, що я помиляюся в усьому? Але я і так сама собі очі довго закривала, більше не дозволю так зі мною поводитися.

Не розумію, що йому не вистачало? Ми ж добре жили. Що мені робити зараз? Як можна зберегти сім’ю, адже ми добре жили? Та й перед родиною соромно, не знаю, що й сказати їм.

Джерело