Одружилися ми з Максимом без благословення Тамари Іванівни. Адже вона була дуже проти нашого шлюбу, жалілася всім родичам тоді.

А коли ми народили першу донечку, купила до себе дитяче ліжко, купу іграшок і весь час говорила, що онучка має жити з нею, що скоро дитина нам, молодим, надоїсть і ми втомимося.

Мої стосунки зі свекрухою завжди були м’яко кажучи нелегкими. Ми з чоловіком одружилися з великого кохання, але його мама була категорично проти наших стосунків.

Вона мені здається не розуміла, що дещо змінилося: у сина тепер окреме від неї особисте життя. Коли вона усвідомила, що наші стосунки виходять на новий рівень і стають все серйознішими, чого тільки вона не робила, щоб запобігти нашому шлюбу!

Мені в очі говорила, що я не пара її сину, що вона сама знайде йому краще дівчину, коли прийде час йому одружуватися. А зараз, мовляв, у 24 роки, ще дуже рано.

Словом, ми вже не чекали на її благословення, і спокійно одружилися – пішли самі й розписалися. Через два місяці я дізналася, що стану мамою.

Свекруха мало того, що шукала втіхи і підтримки, якщо так можна сказати, у родичів, через те, що її не покликали на весілля, хоча ми не запрошували нікого взагалі, так вона чомусь вирішила, що ми обов’язково не потягнемо дитину і не виховуватимемо як слід.

Скажу одразу, що моя старша донечка більш ніж бажана і кохана нами, але свекруха любить щось придумати і в це свято потім вірити. Можливо це пов’язано з тим, що її син, мій чоловік, жив з 4-х років з бабусею, і лише з 14 – з мамою. Не можу точно відповісти.

Але Тамара Іванівна купила до себе додому ліжечко, столик для годування, горщик. І постійно говорила, що чекає на дитину, як тільки ми від неї втомимося.

Мій чоловік всіляко пояснював їй, що такого не станеться, що ми дуже любимо свою дитину, але на неї ніякі пояснення не діяли. Ми приїжджали в гості до свекрів, але кожна поїздка знову закінчувалася конфліктами і вимогами, що дитина має жити і з бабусею.

Було навіть таке, що Тамара Іванівна обіцяла звернутися до суду, щоб якимось чином нас зобов’язали давати їй Оленку на довгий час пожити. На щастя, до того не дійшло.

І ось зараз нашій старшій доньці 9 років, середній – 3 роки і синочку 10 місяців. Зустрічі зі свекрухою рідкісні, але так само завжди не прості.

Згодом Тамара Іванівна свою позицію змінила, і зараз навпаки майже ніяк не бере участі в житті онуків, крім дуже не частих зустрічей на півгодини, та й то заради світлин з дітьми, які відсилає родичам вже зі своїми історіями, які ми потім чуємо вперше.

Але головна проблема в іншому. Мама чоловіка відкритим текстом заявляє, що любить лише старшу онучку, що вона її улюблениця і дуже на неї схожа.

Наша середня дочка росте, і звичайно Настуні неприємно це чути, а з кожним роком дорослішання ці слова будуть нею сприйматися більш гостро. Як мені бути? Не хочу, щоб мої діти засмучувалися і думали, що когось з них люблять більше, а когось – менше.

Розмовляти зі свекрухою? Марно, роки спілкування це довели. Не знаю як з цим бути. Сподіваюся на ваші добрі поради. Дякую заздалегідь.

Джерело