Мою подругу звуть Марина, і ми дружимо вже вісім років. Наше знайомство сталося випадково біля входу до супермаркету, який знаходиться неподалік нашого будинку.

Я, задоволена та щаслива, обвішана покупками, впустила свій телефон, а Марина його підібрала. Виявилось, що ми живемо в одному дворі. Я була дуже рада нашому знайомству, тому що ми з чоловіком нещодавно переїхали до нової квартири, і в мене тут не було подруг.

Наші чоловіки, Ігор та Андрій, знали одне одного, але не більше. Нещодавно Ігор звільнився з роботи та відкрив невеликий автомагазин та майстерню у межах міста.

Йому дуже подобається його нова робота, і вона приносить йому справжнє задоволення. Ігор — дуже комунікабельний та кмітливий чоловік, фахівець своєї справи. Він має відповідну освіту в цій сфері, і його колишня робота також була пов’язана з автомобільною галуззю.

— Я завжди знав, що в Ігоря вийде, — казав батько. — Ми з ним довго обговорювали всі ризики та можливості перед відкриттям магазину.

Батько Ігоря всіляко підтримував його та допоміг придбати необхідне спеціалізоване обладнання.

Із Мариною ми не обговорювали сферу діяльності наших чоловіків. Нас більше цікавили теми про моду, спорт, бесіди про сім’ї, які живуть у нашому дворі.

Вона допомогла мені вибрати новий телефон, а я їй сумочку та окуляри. У вихідні ми ходили в кіно, пили каву в нашому улюбленому кафе. Іноді Марина приходила до нас у гості і з Ігорем вони могли обмінятися парою слів.

— У вас затишна квартира, — говорила Марина, оглядаючи наш будинок. — Ти й Ігор чудово справляєтесь.

Пізніше я дізналася, що чоловік Марини Андрій займається продажем автозапчастин. Виявилося, що вони з Ігорем – конкуренти. Через кілька місяців їхня конкуренція стала очевидною, і вони почали боротися за клієнтів у нашому місті. Я б і не вникала в ці подробиці, але їхня конкуренція дійшла до того, що вони заборонили нам з Мариною спілкуватися.

— Це просто дитячий садок, — обурювалася я, розповідаючи Марині про заборону. — Чому наші чоловіки стали ворогами?

Мені здавалося, що Андрій зненавидів Ігоря. І це було зрозуміло: наш магазин і автомайстерня розташовувалися в дуже зручному місці міста.

Великий асортимент товару, сучасне обладнання та впливовий батько допомогли залучити велику кількість клієнтів. Ігор багато та тяжко працював і завжди виявляв доброзичливі та ввічливі якості продавця, що відігравало важливу роль при продажі.

— Ігоре, це ж просто робота, — намагалася я пояснити чоловікові. — Чому ти не можеш відокремити її від особистих стосунків?

Андрій займався продажем автозапчастин віддалено через сайт, який сам створив. Він мав клієнтів і в інших містах. Але навіщо їм сваритись? І як наше не спілкування з Мариною може вплинути на їх продаж?

— Наталко, ти маєш розуміти, що Ігор та Андрій просто не можуть працювати поряд, — говорила Марина. — Але це не означає, що ми маємо припиняти спілкування.

— Я вважаю, що бізнес не повинен втручатися у особисте життя, — продовжувала я. — Тим більше, що вони ніколи й не спілкувалися. Ми могли б встановити дружні стосунки, незважаючи на конкуренцію.

Конкуренція між Ігорем та Андрієм зростала, але я сподівалася, що вони зможуть порозумітися і відокремити роботу від особистих взаємин. Адже бізнес не має руйнувати дружбу.

КІНЕЦЬ.