У мене жахливі відносини зі свекрухою! Віра Петрівна завжди всім незадоволена, постійно чіпляється до мене.

Якщо Женя поруч, то Віра Петрівна сама люб’язність, варто йому відвернутися, як пенсіонерка шепоче мені гидоти.

Вірі Петрівні начхати навіть на онука, її цікавить лише син. Їй треба, щоб Женя радився з нею, прислухався, допомагав грошима.

А Жені, даруйте, тридцять років, у нього своя голова на плечах є. Але винна в його синівській нешанобливості, чомусь саме я! Це через мене дорослий мужик не слухається мами. Хоча, він і мене не особливо слухає, сам собі на думці!

Минулого року мені виповнилося двадцять сім років, за місяць до мого дня народження було шестиріччя нашого сина.

Віра Петрівна прийшла без запрошення, і знаєте, що вона подарувала мені? Тюбінг! Ту надувну нісенітницю, на якій з гірки можна кататися!

Мій син заревів від образи: він дуже просив тюбінг, але я вважаю їх небезпечними. На дні народження онука Віра Петрівна була, і прекрасно чула розмову про те, чому синові не подарували тюбінг, хоча він просив.

Тобто, свекруха своїми вухами чула про те, що шестирічній дитині не можна мати тюбінг! І вирішила подарувати цю фігню мені, про мене ж такої розмови не було. Бабуся року!

Я сказала свекрусі, що не приймаю подарунок. Та одразу в сльози, почала Жені скаржитися, недолугу з себе корчити:

– Я не подумала, хотіла як краще!

Вона навіть видала легенду, мабуть, заздалегідь заготовану:

– Онук же мріє про цю маячню, я спеціально купила великий, щоб ти з ним каталася, це одному небезпечно, а з мамою — яка там небезпека? Від щирого серця, від щирого серця вибирала!

Женя далеко не простак, чудово бачить, яку дурню його мати творить. У всі ці байки про «від щирого серця», він давно не вірить, але захистити сім’ю від матері не бажає.

Він типу з нею бореться, але якось по-своєму. Його реакцією на подарунок стали слова, щоб вона не переживала:

– Не вгадала із подарунком — не страшно. Я його продам, Наташі від твого імені її улюблені квіти куплю!

Після дня народження він тюбінг продав, на ці гроші купив квіти, віддав їх мені. Все, як мамі обіцяв. Хоча простіше було б її на поріг не пускати!

Мене капець, як зачепив подарунок. Мене аж трясло від негативних емоцій. Ще Женя завжди просить, щоб я, стосовно його матері, частіше почуття гумору використовувала.

А все через те, що подібним людям, як він вважає, не можна давати ті емоції, яких вони чекають у відповідь на свою поведінку.

По суті, Женька має рацію з приводу емоцій, але він же знає матір, як облуплену, чому він не може поставити її на місце? Чому взагалі дозволяє таким ситуаціям траплятися?

Йому що, він завжди спокійний, як удав, а я дуже емоційна людина. Розумію, звичайно, що важко вигнати маму, але, блін, у мене був день народження!

Він же чудово знав, навіщо його мати до нас прийшла. Він міг хоч про сина подумати! Як було хлопчикові, що він аж розплакався від образи? Як ви оціните такий вчинок свекрухи?

КІНЕЦЬ.