– Маринко, ти хороша, а мій Орест не той, за кого себе видає, так що будь обережна, – попередила мене мама мого майбутнього нареченого, коли я прийшла до неї перший раз знайомитися.

На той момент мені було 22 роки, а Орест був на 11 років старший. Незважаючи на таку різницю у віці ми закохалися одне в одного. На той момент я закінчила університет і шукала роботу, а Орест уже працював.

У нього відразу виникли серйозні наміри щодо мене, і щоб це підтвердити, він повів мене до своєї мами, щоб мене представити як його наречену.

Коли він сказав, що хоче познайомити мене зі своєю мамою, я дуже злякалася. Думала, що можу їй не сподобатися. Але його мама виявилася чудовою жінкою. Ми з нею швидко знайшли спільну мову.

Тільки дивно, що в першу зустріч вона сказала мені, що її син зіпсує мені життя. Я не могла в це повірити, адже він був таким турботливим. Та й як може мати так спокійно говорити про сина?

Першою моєю думкою було те, що свекрусі я таки не сподобалася і вона хоче нас розлучити. Але потім з’ясувалося, що вона мала рацію.

Через три місяці нашого знайомства ми одружилися. Тоді моя мама плакала, просила мене почекати, бо вона вважала, що за такий короткий термін неможливо пізнати людину. Та я була закохана, тому не чула її, і не сприймала її порад.

Спочатку у нас було все добре. Орест був дуже дбайливим, ніжним, уважним. У всьому мені помагав. Я літала від щастя, і була впевнена, що мені дістався найкращий чоловік в світі.

А потім почалося, і робив все чоловік поступово. Спочатку він сказав, що я не маю зустрічатися з подругами, бо я заміжня, а вони незаміжні, і вони можуть собі думати про що хочуть, а я маю думати про чоловіка.

А коли я один раз його не послухала, і таки пішла з подругами на каву, то чоловік приїхав по мене, забрав мене додому, і попередив, що це був останній раз, коли я так зробила.

Потім був ще один випадок, який змусив мене задуматися. Мій батько раптово потрапив в лікарню, і треба було, щоб хтось з ним ночував. Я сказала, що я залишуся на ніч коло тата, але чоловік прийшов з роботи, побачив, що я його не зустрічаю, і був дуже розлючений, що нема вечері.

Я пояснила, що я зараз поряд з батьком у лікарні. Він заявив мені, що нічого не знає, і я маю бути вдома, бо про чоловіка дбає дружина. Ось і про мого батька подбає дружина, тобто моя мати.

Мама тоді на мене образилася, бо я не могла їй толком пояснити, чому я пішла додому, і не підтримала їх у важку для них хвилину.

Ми з Орестом у шлюбі уже більше року. Чоловік не хоче, щоб у мене були подруги, і навіть не хоче, щоб я спілкувалася з своїми батьками. Він хоче, щоб я сиділа вдома, бо вважає, що тепер моя сім’я – це він.

Якось ми пішли на день народження до свекрухи, і на кухні, коли ми залишилися вдвох робити чай гостям, я її запитала, чому вона мені тоді так сказала, а вона подивилася на мене і каже, що я, мовляв, вже і сама встигла переконатися, що вона була права.

– Розумієш, Маринко, я знаю свого сина і люблю його таким, яким він є. Орест завжди мав впертий і власний характер, коли він був маленьким, він не випускав мою руку, я завжди мала бути поряд з ним. А тепер ця роль дісталася тобі. Він не зміниться, а ти вибирай.

Я дуже засмучена, бо така поведінка чоловіка мені зовсім не подобається. Я сподіваюся, що він зміниться.

А яка ваша думка? Дружина дійсно має завжди бути поряд, чи це вже перебір? Що мені робити – залишатися з чоловіком і чекати поки він зміниться, чи йти від нього, поки ще не пізно?

Джерело