Колись у свекрухи та дівера було житло у спільній власності. Чоловік теж успадкував нерухомість від батька – цілу квартиру.

Відразу після армії чоловік став жити окремо від матері. Коли ми познайомилися, і вже майже рік зустрічалися, я переїхала до чоловіка.

Жили ми спокійно. Це у свекрухи та дівера завжди були то скандали, то сварки. Брат чоловіка до весілля не відрізнявся постійністю, подружки в нього змінювалися з катастрофічною швидкістю.

Він всіх тягав до себе додому, що не подобалося свекрусі, яка щоранку стикалася з новим жіночим обличчям.

Свекруха дзвонила, та обурювалася. А брат, своєю чергою, дзвонив, та на матір скаржився. Не мені дзвонили, а чоловікові, я до них жодним боком. Чоловік радив їм або домовлятися, як скористатися квартирою, або роз’їжджатися.

Дружина дівера, стала випадковою жертвою свекрухи. Свекруха якось, обізвала її повією! І, за іронією долі, саме з цією дівчиною він встряг у серйозні стосунки. Того паскудного слова, дружина дівера нашій свекрусі не пробачила.

Стали вони жити втрьох! Свекрусі, звісно, це не подобалося, але він мав право привести дружину до своєї кімнати. Почалося в них ще веселіше життя!

Свекруха стала з тугою згадувати те злощасне слово, та виправдовуватись.

– Всі інші дівки швидко виміталися з квартири, коли син отримував бажане, а ти ж щодня мені очі мозолила!

Скандали тільки посилювалися! Вирішили вони зрештою роз’їжджатися. Дружина дівера була вже в положенні, на свекруху вона в’їлася конкретно, навіть матюки вживала, щоб болючіше вколоти.

Але варто було свекрусі хоч слово у відповідь сказати, як вона, відразу ж, хапалася за живіт і стогнала, що їй погано. Брат, переживаючи за дружину, на матір наїжджав. А дружина, якщо вірити свекрусі, єхидно посміхалася.

Одного жахливого дня свекруха з речами прийшла до нас! Нібито, тимчасово пожити, доки не знайдеться покупець.

Свекруха сказала, що згодна на все, на кімнату в комуналці, чи в гуртожитку, аби якомога далі від розбещеної невістки. Чоловік матір гнати не став, мати ж, куди її!

Місяць, другий, третій… Ні переглядів квартири, ні дзвінків, адже якщо житло продається, то хоч якийсь інтерес воно має викликати.

За цей час свекруха у нас обжилася, почала демонструвати гонор, намагалася перекроїти наш побут на свій лад.

Я почала чоловікові натякати, що якщо у мами так туго йде продаж квартири, то нехай вона або повертається додому, або орендує, тоді справа піде швидше.

Чоловік із матір’ю поговорив. Може збіг, але відразу ж почалися перегляди. Дівер казав, що покупці приходили, свекруха їздила, квартиру їм показувала.

Якось, ми їздили на весілля, нас не було вдома два дні. Повернулися, а в коридорі місця вільного немає: фарба, шпалери, два рулони лінолеуму. Що за бардак, я не зрозуміла?

А це свекруха збиралася робити ремонт у своїй кімнаті. Не в тій кімнаті, яка знаходилася у її квартирі, а в тій, яку чоловік виділив матері у нашій квартирі!

Ви собі таке можете уявити? Того ж дня чоловік відвіз матір, разом із її добром, та купленими для ремонту матеріалами, за місцем реєстрації.

На чоловіка свекруха розлютилася, навіть розмовляти перестала. Квартиру дівер зі свекрухою продавали ще рік.

Дитина, що у них з’явилася, не змогла примирити розбрат, зате стала інструментом для мотання нервів. Брат чоловіка дзвонив, казав, що його дружина з’їхала з глузду!

Вона спеціально ночами, коли малюк прокидався і плакав, підходила з ним до дверей свекрухи, щоб плач заважав їй спати.

Чоловік братові співчувати не став, бо він сам це опудало за дружину вибрав.

Коли роз’їзд відбувся, то свекруха викреслила зі свого життя сина, та його недолугу родину. А на прощання синові сказала, що він, справжня тварина, і вона жалкує, що є його матір’ю!

Він матір проміняв на першу ж спідницю, що підвернулися. Ніхто не знає, де, та яке житло купила собі свекруха.

Не знаю, чи тварини чоловік і його брат, час покаже! Але хто, на думку свекрухи, мав вирости у людини, яка вирішила без дозволу господарів, робити під себе ремонт в чужій квартирі? Не знаходите, що це маячня?

КІНЕЦЬ.