Мама вкладала нам з братом інші цінності,  коли виховувала, тому мені геть не зрозумілий його вибір.

– Назаре, ця дівчина не для життя. – повторювала я брату, як ми тільки опинялись наодинці. Та Назар ніби зачарований цією “кралею”.

– Це мій вибір і моє життя. Я не уявляю поруч з собою якусь “просту” дівчину.

Тато нас покинув рано. Він пішов до іншої жінки в сусіднє село і хоча нас розділяло пару кілометрів, бачились ми вкрай рідко і зазвичай випадково.

Пам’ятаю, як одного разу, мені було років десять, я йшла в магазин за хлібом, а тато приїхав на мотоциклі. Я привіталася. Він сказав пару слів, і купив морозиво в стаканчику (при мені) Я надіялася, що тато купив його для мене, але ні… Цю сценку я запам’ятала на все життя.

З того часу я й вирішила викреслити цю людину зі свого життя, як і мій на півтора роки старший брат.

Мама виховувалась в бідній сім’ї, але вона працювала не покладаючи рук, щоб ми з Назаром жили гідним життям.

Жили ми в тому ж селі з бабусею і дідусем, які прививали нам любов до церкви і Бога.

Прийшов час, ми повиростали, здобули професію.

Одного дня я з подругою поїхала на сезонні роботи в Польщу. Цей день змінив моє життя. Я до сьогодні живу у Варшаві. В мене чудовий чоловік і синочок.

Брат же залишився в Україні. Назар успішний бізнесмен. Його оточують такі ж люди, і звісно, дівчата кралі.

Я не раз чула, що брат то з одною, то з іншою. Я їх іноді бачила на фото, але з останньою Ларисою я мала честь познайомитися.

Живуть вони у Львові в квартирі мого брата. Я відвідала маму і бабусю в селі. Мама заміж так і не вийшла, працює на фабриці. Я хотіла її забрати до себе, але вона не може залишити бабусю одну.

Це було якесь свято. Ми спершу з братом і його дівчиною гуляли в центрі Львова, а ближче вечора пішли до них в гості.

З перших хвилин перебування у квартирі я зрозуміла, що ця краля нічого не робить.

Назар і канапки мастив, і ковбаску з сиром нарізав, а та лише клацала на телефоні і дивилася на свої довжелезні нігті червоного кольору.

На коридорі в них висить велике дзеркало, а на підставці були вискладені помади, але не прості, а DIOR. Лариса час від часу підводилася з дивану, але лише для того, щоб підмалювати губи помадою, і щоб я це бачила.

– Я через тиждень лечу на Мальдіви. Ти там була?, – спитала мене Лариса.

– Ні, не була, але все в Божих руках. Прийде час, тоді й поїду.

А після мені брат зізнався, що попередній хлопець їй подарував путівку в Тайланд, тому він не міг бути “гіршим”.

Я не розумію, за що тримається Назар. Невже він хоче створити сім’ю з такою дівчиною?

Ця Лариса ніде не працює, живе за рахунок заможних кавалерів, але ставить себе вище інших.

Я просила брата одуматися, але він мені чітко сказав, що на такій як “я” ніколи не одружиться, бо йому дружина потрібна по статусу саме така.

Як мені його переконати, що це не нормально? Ми виросли разом, в селі, в нас мама вклала однакові цінності, але Назара наче хтось підмінив…

Я повернулася до Польщі сама не своя. Мама каже не втручатися в життя брата, але я не можу…

Джерело