Довелося через обставини прийти жити до батька чоловіка, але довго ми там не протрималися. Мого терпіння вистачило лише на кілька місяців. Дуже неприємно. Краще я харчуватимуся хлібом і водою, ніж ще раз піду жити до свекра.

Батьки чоловіка розлучилися давно. Чоловік залишився з батьком, а мати поїхала в інше місто та обзавелася новою сімʼєю. Чоловік із нею спілкування підтримує, але більшу частину життя прожив із батьком.

Віктор Олександрович, мій свекор, при першому знайомстві ніякого враження на мене не справив, звичайний просто мужик, якому під пʼятдесят, похмурий якийсь. Але те, що він один виховав сина, викликало в мене повагу. Я не знала, чому батьки чоловіка розлучилися, питати у свекра було якось неввічливо, а чоловік не знав, він тоді був ще маленький.

Ми після весілля винаймали квартиру і мріяли про своє житло. Хотіли брати іпотеку, навіть щось відкладали на перший внесок, але згодом сталася моя вагітність. Коли на роботі довідалися, що я піду в декрет, мене дуже грамотно виставили. Мені просто створили нестерпні умови та змусили написати за власним.

Я знайшла іншу роботу, але платили там набагато скромніше, а попереду маячив декрет. Щоб якось зводити кінці з кінцями, було вирішено попроситися жити до батька чоловіка. Мої батьки жили далеко, тому жити у них був не варіант, тож залишався тільки свекор. Він погодився нас прийняти, але пошкодувала я вже за кілька днів.

На мене впало приготування, прибирання, прання та інші обов’язки по дому. Це при врахуванні того, що я вагітна і теж працюю. Така дрібниця Віктора Олександровича не цікавила.

– Вагітність не хвороба, а ваш нормальний жіночий стан. І що ти думала, що ти тут будеш лежати, а всі навколо тебе стануть стрибати?

Такі розмови проходили без чоловіка, який повертався з роботи набагато пізніше за нас. Мої ж боязкі заперечення, що мені самій важко вести все господарство, та ще й після роботи, розуміння у свекра не знаходили.

– Чоловік з роботи прийшов, а в тебе кулею покати. Хазяйка, – обурювався батько чоловіка, який повертався з роботи на півгодини пізніше за мене. Що я мала встигнути приготувати за цей час?

– Підлоги вже до ніг липнуть, а вона лежить, – гарчав він другого дня. Я погано почувалася і навіть з роботи того дня відпросилася. Але його це не хвилювало. Він бурмотів доти, доки я не вставала і не йшла робити те, що він казав.

Чоловіку я про це не розповідала. Йому й так доводилося важко, він працював за двох, щоб у нас зібралася хоч якась подушка безпеки. Думала, що зможу потерпіти та звикнути до поведінки його тата. Але потік претензій у нього лише зростав.

Я мала не лише готувати, а й накладати йому їсти, а потім прибирати зі столу, через день мити підлогу та прасувати його речі.

– Жінка в будинку, а я сам робитиму? Може, син у мене повинен все це робити, щоб ти зайвий раз з ліжка не піднімалася?

Тепер у мене не було питань, чому розлучилися батьки чоловіка. Свекруха ще свята жінка, якщо змогла потерпіти кілька років. Мій терпець скінчився вже через два з половиною місяці.

КІНЕЦЬ.