Я хочу піти від дружини, бо ми 20 років разом, а дітей немає. Я дуже кохаю Юлю і хочу всиновити одного або двох малюків. Кілька днів тому я прийшов з роботи додому до дружини з букетом, ігристим, а вона мені таке відповіла, що й на голову не налазить.

І сказала, що у мене лиш два варіанти: або прийняти її варіант, або розлучення. Тому я й хочу попросити у вас, читачі, якоїсь поради, бо своїм рідним чи друзям я таке не розповім.

Ми з моєю дружиною Юлею дуже давно разом, 20 років. нам було по 18, коли ми познайомилися і стали парою. Ми з різних областей України, але навчалися разом на одному курсі в столиці. Там і почали зустрічатися, закохалися.

Я забрав Юлю в своє місто, відгуляли весілля. Минули роки.

У нас в цілому все добре. Працюємо в одній сфері, викладаємося на повну, але досить добре заробляємо. Маємо по машині, велику трикімнатну квартиру, дачу. Подорожуємо і відпочиваємо. Дорого вдягаємося і ні в чому собі не відмовляємо.

Та є у нас в родині одна не заповнена ніша, яка має для всіх людей дуже велике значення. Ми не маємо діток. Ми ніколи не розбиралися, в кому і в чому причина – Юля  проти, це її життєва філософія.

Я люблю свою дружину і не бачу поруч з собою іншої жінки. Тому я давно дозрів на одне важливе рішення. Вперше мені ця думка прийшло ще кілька років тому. Я тоді запитав Юлю, вона сказала, що проти і я заспокоївся.

Але з плином часу я повертався до цієї ідеї знову і знову. Я думаю так: далеко не кожній людині дан продовжити свій рід на Землі своїми генетичними нащадками, тобто власними дітьми.

Можливо, саме наша з Юлею місія – виростити і зробити щасливою дитинку-сироту, або навіть не одну. І чи далі я живу – тим більше про це думаю. Ми можемо це собі дозволити финансово, у нас є все, щоб дати обездоленій дитині все необхідне і любов.

Та на жаль, це лише моя думка.

Кілька днів тому я прийшов з роботи додому до дружини з букетом, ігристим – щоб серйозно поговорити про це все. Про те, що ми маємо стати батьками прийомної дитини. А Юля мені таке відповіла, що й на голову не налазить.

Дружина сказала, що прийомну дитину вона не полюбить. А от проти моєї власної нічого мати не буде. Тобто якщо я вже так хочу нащадка – то то вона  не проти, якщо у мене народить ся дитина з іншою жінкою.

Вона прийме це заради такої мети і не проти, щоб я потім спілкувався з дитиною і платив належні аліменти. Але для мене такий підхід дуже дикий, так я і відповів Юлі.

Дружина сказала, що у мене лиш два варіанти: або прийняти її варіант, або розлучення. Тому я й хочу попросити у вас, читачі, якоїсь поради, бо своїм рідним чи друзям я таке не розповім. Що ж мені робити?

Жінка, яка мене багато років кохає і згодиться на такий варіант, у мене дійсно є. Але це дуже серйозний і сумнівний крок, який змінить все моє життя і життя нашої родини.

Джерело