Ірина була на кухні, стояла біля плити та жарила рибу для доньки з зятем. Та от тільки донька Віра не зовсім була рада цьому, адже на цілу квартиру пішов дещо неприємний запах жареного і риби.

Вона прийшла на кухню і дала зауваження матері. І мати як завжди почала виправдовуватись перед донькою, за останніх півроку відтоді як вони переїхали до жінки, Ірина те й робила.

То не те приготувала, то не так, то не там поклала, та навіть будильник у її кімнаті надто голосно дзвенів, що будив Віру з чоловіком.

Ірина і сама не помітила як почала у своїй власній квартирі ходити навшпиньки. Ірина сиділа та згадувала як Все добре починалось.

Її дочка Віра з чоловіком після одруження вирішили жити окремо та орендували квартиру. А Ірину відвідували тільки по вихідним і в деякі свята.

Та одного дня жінці стало зле, її забрали до лікарні. Віра дізнавшись одразу приїхала до матері, добре доглядала за нею купляла все, що призначали спеціалісти.

Одним словом і справді вела себе як турботлива донька. Коли жінку вже виписували, то Віра казала до матері що вдома на неї чекає сюрприз.

Приїхавши додому, Ірина побачила валізи, які стояли в коридорі. Віра одразу сказала до матері, що вона порадила з чоловіком і вони вирішили переїхати до неї, так би мовити, щоб постійно доглядати за нею.

Ірина почувши це, і справді повірила, що донька любить її і хоче допомогти. Спочатку Віра і справді піклувалася про Ірину, взяла на себе всі хатні турботи.

Але так поступово, швидко забула і знову всі справи перекинула на матір. Віра з чоловіком одразу зрозуміли для себе вигоду від спільного проживання з Іриною. За орендоване житло не потрібно платити, дома завжди є що їсти і прибрано. А одного вечора Віра сказала до матері що сьогодні до них прийдуть гості, та попросила жінку десь погуляти.

Ірина не хотіла сперечатися з донькою, тож взяла сумочку і пішла на вулицю. Пройшлася до ближчого парку, там посиділа на лавочці, пішла до озера погодувала лебедів, так пройшло десь уже дві години і поверталася назад.

Але глянувши догори у вікно їхньої квартири вона побачила що досі світло в усіх кімнатах світиться і чути гучні звуки.

Значить гості ще не розійшлись, вона вже сіла на лавочку біля під’їзду. Люди, які проживали в їхньому будинку ходили туди-сюди, і дивилися на жінку і напевне думали, чого вона так довго сидить.

І сусід, який жив поверхом вище вийшов теж вигуляти свою собаку. Через хвилин 45 він повертався і побачив що Ірина досі сидить.

І не стримався підійшов до жінки і спитав, чи їй потрібна якась допомога. Та Ірина відповіла, що до дітей її гості прийшли і вона не хотіла їм заважати.

Чоловік спитав жінку чи вона його пам’ятає, він представився, його звали Борисом. Так Ірина раніше бачила Бориса, вони так проходили повз одне одного і просто віталися.

Жінка також згадала що здається недавно, не стало його дружини. Борис довго не думаючи запропонував Ірині піти до нього та випити чаю, адже на вулиці прохолодно. Ірина і справді відчула, що вже холодним подуває, і добре б було випити теплого чаю, тож і погодилась.

Жінка й не помітила як, пройшло ще півтори години за розмовами з Борисом. І тут уже їй сама донька Віра дзвонила і  незадоволеним голосом питали її, куди та поділася, адже вони вже хочуть спати, гості вже пішли, а її все нема.

Ірина тут же зібралася і пішла додому. Так відтоді жінка і почала часто заходити до сусіда Бориса. То знову на чай, то фільм якийсь подивитись то просто новини по телевізору. Так в черговий раз коли Ірина, знову змушена була піти з дому, через гостей доньки з зятем, то одразу пішла до Бориса.

Чоловік їй був як завжди радий бачити, вона сказала до нього що в нього так спокійно та добре.
А Борис почувши це казав до Ірини:

” Так залишайся в мене назавжди”.

Жінка сказала до Бориса що подумає, але для себе відповідь вона вже знала, і ця відповідь однозначно: ” Так”. Ось така історія про непрості взаємини між батьками і дітьми, однак, інколи все так вирішується, що ніколи б і не подумав.

Любі читачі, а у вас в житті були якісь такі історії, які вирішували самі собою? Пишіть нам та діліться коментарями відносно даної історії.

Джерело