Я добре усвідомлюю, що мій рідний та єдиний син це все, що у мене є на цьому світі. Чоловік залишив мене ще відразу, коли дізнався, що я вже чекаю дитину. Для мене це було дуже не передбачувано та важко.

Та я змогла взяти себе в руки і тепер поруч зі мною найкращий чоловік на світі. Мій син.

Мій Андрій якось дуже швидко подорослішав. Непомітно проскочило його навчання в школі, а потім і навчання в хорошому університеті.

А в один чудовий день він одружився та заснував свою сім’ю, привівши мені невістку в мій дім. Але в дружини він собі вибрав дівчину, на жаль, не дуже завзяту до роботи.

Зізнаюся щиро, що майбутня, ще тоді, невістка з першого ж дня нашого знайомства, викликала у мене не дуже хороші почуття.

Син з дружиною стали жити відразу ще разом зі мною. Спочатку я цьому була зовсім не рада, але після усього зрозуміла, що це дуже гарний збіг обставин, який дозволить мені виправити помилку мого сина і хоча б готувати йому та допомагати, в разі чого.

Невістка Софія почала встановлювати свої правила в моєму домі ще з першого дня, вона вирішила, що тепер вона тут головна, адже мій син в усьому до неї прислухається. Робити ж вона сама зовсім нічого не хотіла: прибирання та готування було все лише на мені.

А довгі 8 місяців мені знадобилося, щоб відкрити синові очі на його дружину, якою людиною вона є насправді, щоб він дійсно зрозумів, з ким одружився.

Ні, я не втручалася в їх сім’ю, просто син був закоханий і сам спочатку не бачив всього, або не хотів бачити. Я добре розумію, якби Софія намагалася хоч якось змінитися на краще, я б їй допомогла б, звісно, порадила б щось, так ні ж, вона має лише командувати нами в нашому ж власному домі.

З огляду на те, що я та син мали роботу та працювали цілими днями, а ввечері нам же доводилося готувати на всіх вечерю, коли поверталися з роботи, то про що взагалі можна говорити.

Прибирати в квартирі невістка не хотіла, готувати теж не її справа, мовляв. А ось походи по магазинах та нескінченні витрати – це для неї, вона це любить, це подобається її. Всім би так жити.

Я в своєму житті нічого не отримала просто так. На кожну річ мені доводилося самій заробляти, і сподіватися було ні на кого, мені нікому було навіть допомогти. А тут прийшла ця пані, і давай вчити нас жити по її правилах, чого мені зовсім було не зрозуміло.

Софія ж вперто продовжувала жити так, як подобалося їй, на нас вона зовсім не зважала, а мій син дійсно мав до неї щирі почуття, тому намагався постійно її виправдовувати.

Як матері, мені було шкода свою дитину, адже я кращої долі хотіла б йому, адже дружина його не цінує. А що буде. коли з’являться онуки? Вони теж будуть на мені з сином? Я просила його придивитися до дружини і зрозуміти, що чекає в майбутньому його шлюбб.

Згодом Андрій таки розлучився і ми зажили як і раніше.

Але син мій дуже змінився після того, він дуже віддалився від мене, на жаль. Постійно говорив, що я сама в усьому винна і, що його шлюб розпався лише через мене одну. Він став зовсім іншою людиною, на очах просто від мене відвертається і все.

Але я не розумію в чому тут моя вина? Я лише хотіла йому добра. Хіба я винна в тому, що він обрав собі таку  дружину! Ну як це не приготувати чоловікові їсти? Не випрати речі його, що я змушена була це робити.

Вона в моїй квартирі жила, а я ще мала і їй готувати та після неї прибирати. Невже син з нею був би щасливий? Невже це нормально? В чім тут моя вина?

Джерело