Є люди, у яких таке поняття як подяка відсутнє зовсім. Чи не здатні вони це почуття відчувати, не навчилися, чи бог не вклав цього в їхні душі, не знаю.

Мою свекруху ось так і обділили. Принаймні, до мене вона почуття подяки не відчуває, навіть навпаки, вважає мене коренем усіх лих.

Це не новина, звичайно, але раніше мені не доводилося її доглядати, а тут ось довелося. І вік про себе дається взнаки, і наслідки перенесеної операції. Свекруха здала.

Хоча я вважаю, що її отруює її власна отрута, яку вона виробляє у промислових масштабах. Знову ж таки – це тільки моя суб’єктивна думка.

У свекрухи мій чоловік – пізня дитина, яку вона народила “для себе”. Мабуть, йому належало все життя прожити у спідниці мами, а тут така неприємність – я зустрілася.

Ми з чоловіком побралися, хоча свекруха просто на весіллі видала тост, мовляв, не ту ти собі, синку, за дружину взяв, ну та нічого, іншого разу розумніше будеш. Саме на весіллі, як вам?

Я навіть не намагалася з нею дружити. А сенс? Я для неї все одно залишуся жінкою, яка забрала її улюбленого сина з родини.

Чоловіку такий стан справ не подобався, але я йому сказала відразу – я заміж виходила за нього, а не за всю його родину. Якщо йому неприємно, то з моїми батьками він також може не спілкуватися, вони це переживуть.

Чоловік побубонів і заспокоївся. Сам до своєї мами їздив, возив подарунки, дзвонив, а я навіть привітів не передавала, бо вони там навіть із ввічливості нікому не потрібні.

Але цього року мені довелося зі свекрухою спілкуватися. Чоловік попросив допомагати його мамі, бо йому самому не завжди зручно це робити.

Їй треба було ходити в магазин, прибиратися, готувати, допомагати митися, бо сама вона могла впасти від запаморочення.

У чоловіка графік ненормований, тому він інколи не міг приїхати до неї. Та й допомагати мамі митися теж соромився.

Тому я стиснувши зуби, але почала їздити до свекрухи. Щоправда, тривало це тижнів зо два, рівно чотири рази з’їздила, потім мій терпець урвався. Та й не наймалася я терпіти.

Я була готова до того, що свекруха не розмовлятиме зі мною, але те, що вона поливатиме мене брудом і робити підлість, до цього не була готова.

Все-таки я приїжджала, щоб їй допомогти, а не просто так на чай, тому мені й здавалося, що вона просто мене ігноруватиме у найгіршому випадку. Хоча чорт його знає, як можна ігнорувати людину, яка допомагає тобі митися.

Вперше я помила підлоги на кухні, вони ще не висохли, як прийшла свекруха і перевернула на підлогу цукорницю. Начебто випадково, але я бачила, що вона просто взяла і перевернула її. Не зачепила, а перевернула.

– Може з другої спроби в тебе вийде нормально підлогу помити, – заявила вона мені з усмішкою.

Гаразд проїхали. Вдруге вона демонстративно зіпхнула зі столу тарілку із супом. Він їй не сподобався.

– Не дивно, що ти така жирна, якщо так готуєш, там все в маслі, їсти неможливо!

А олії в супі не було взагалі. Я навіть засмажку не робила, бо знаю, що жирного свекрусі не можна. Суп був на курячій грудці без засмаження, яке масло?

Востаннє я тільки-но прийшла з магазину, почала готувати, а свекруха прийшла на кухню і почала розмірковувати.

– Ось що у тобі син знайшов? Ні обличчя, ні фігури, готуєш огидно, господиня нікчемна. Що ти на мене дивилася, правда не подобається?

Я помила руки та пішла, попередивши чоловіка, що йому після роботи їхати до своєї мами та готувати їй їжу. Та й взагалі відтепер увесь догляд на ньому. А якщо у нього не виходить, значить, свекрусі не пощастило, буде сама кукувати.

Вдома чоловікові було сказано, що якщо він хоч заїкнеться про те, що я не права, а вона його мати та взагалі літня людина, тому я маю терпіти, ми розлучимося.

Йому вона мати, мені ніхто. Тому я не зобов’язана терпіти її витівки. Наступного разу я з’явлюся в її квартирі або після того, як вона особисто просить вибачення переді мною, або на її похороні.

Знаючи характер свекрухи, другий варіант більш реальний.

КІНЕЦЬ.