Думка про те, що мої діти приходять до мене лише за грошима, не раз у мене самої проскакувала в голові, але я її відганяла від себе, бо ж мова йшла про моїх рідних дітей, заради яких я все життя і жила.

Сама я родом з села, з багатодітної родини. Я рано зрозуміла, що батьки мені нічого не дадуть, бо у них самих нічого немає. Коли я підросла, мені запропонували переїхати в сусіднє село до моєї тітки, у якої не було своїх дітей.

Школу я вже закінчувала там, у неї. Ставилася тітка до мене добре, та й місця у неї було значно більше, ніж у нас вдома, але я відчувала, що вона мене не любила. Бути чужою і непотрібною – не найкраще відчуття, тому я дуже рано вийшла заміж, щоб втекти від тітки.

Але, як то кажуть, у мене вийшло “з-під ринви та й на дощ”. Ми з Іваном довго і не зустрічалися. Отак він мене помітив одного разу в клубі, провів додому, став вечорами приходити, а через три місяці і старостів прислав.

Вийшла я заміж і пішла в невістки. Двох дітей народила – сина і дочку. Свекруха моя до мене ставилася нейтрально, але вимагала, щоб в хаті завжди був порядок, і взагалі, відколи я у них оселилася, вся домашня робота була на мені.

Роботи я не боялася, бо виросла в багатодітній родині, але от від чоловіка я чекала більшого. А він одружився зі мною, привів до себе додому, а потім наче забув про моє існування.

Іван за все життя жодного разу не пригорнувся до мене, доброго слова не сказав. Але коли я питала його, чому він себе так поводить, він пояснював, що така він людина, і йому не до ніжностей.

Та виявилося, що така поведінка у нього була лише щодо мене, бо в місті, де він працював, у нього була інша жінка. Їхній роман тривав роками, і коли я про це дізналася, він навіть не відпирався, а сказав, що нічого поганого він не робить, адже він не йде з сім’ї.

Я вже не могла дочекатися, поки наші діти виростуть, бо задумала я їхати за кордон. Як тільки діти поступили вчитися, я поставила чоловіка і свекруху перед фактом, що їду в Іспанію дітям на житло заробляти.

Аргумент спрацював і вони мене відпустили. Я і справді першим ділом купила дітям по квартирі, бо сама ніколи свого кута не мала, і розумію, як це важливо – мати власне житло, тоді не треба нікому терпіти.

Поки я дітям на квартири заробляла, минуло майже 9 років. За цей час мій чоловік остаточно визначився, і пішов жити до тієї жінки, вона з своїм чоловіком розлучилася, і з Іваном зійшлися.

Я не плакала, бо не було за ким, навпаки, мені легше стало. Я почала заробляти гроші собі на квартиру, бо в село повертатися я не мала бажання, та й не було куди.

Минуло 22 роки. Я вже не молода, досить напрацювалася, нарешті у мене є квартира, і певні заощадження також, тому я повернулася додому. Навіть чоловіка собі знайшла, тут, в новобудові, поселився гарний самотній чоловік мого віку, ми з ним спочатку по дружньому спілкувалися, а тепер і зійшлися. Маєм дві квартири на одній сходовій клітці, то вирішили, що жити ми будемо у мене, а квартиру Олександра здаємо квартирантам.

У Олександра теж є діти, і вони нічого не мають проти такого сценарію. А от моїм дітям постійно все не подобається. Донька звикла, що я 22 роки їй своїми заробітчанськими грошима допомагала, тож тепер, коли я приїхала додому, вона відчуває гостру нестачу грошей, і замість того, щоб йти на роботу, вона приходить до мене з онуками, довго сидить, а потім грошей просить – коли тисячу гривень, а коли і 500 євро.

Олександру така ситуація не дуже подобається, він не хоче, щоб я всі гроші своїм дітям віддавала, тому з цього приводу у нас постійно виникають суперечки.

– А що ти робитимеш, як гроші закінчаться? Невже ти не бачиш, що діти твої до тебе лише по гроші приходять? – картає мене Олександр.

Я і сама вже це розумію, а як припинити це я не знаю. Якщо я доньці не дам грошей, то хто їй допоможе? Вона сама не працює, а зять мало заробляє, якесь замкнене коло виходить.

Усім заробітчанкам, які роками спонсорують своїх дітей, хочеться сказати, що вони не вічні, і варто подумати про те, як діти будуть жити без нашої допомоги. Виявляється, зіскочити з цього не так вже й легко.

Порадьте, що мені робити? Як відучити доньку від своїх грошей, але так, щоб не зіпсувати назавжди з нею стосунки?

Джерело