Якби Денис знав, що в результаті його дій постраждає не тільки він, але ще більше його тато, то, напевно, сто разів подумав би, перш ніж довірився своєму батькові і не повірив дружині.

А почалося все через три дні після того, як Марина полетіла з подругами відпочивати на море.

У п’ятницю ввечері вона зателефонувала Денису. Зателефонувала незабаром після того, як Денис обдзвонив усіх своїх друзів та повідомив, що квартира вільна і що можна на всі вихідні зібратися у нього та весело провести час.

— Денисе, я втомилася відпочивати, — сказала Марина. — Тут жарко та нудно. Хочу додому. Я поміняла квитки і завтра вилітаю.

– Як завтра? – закричав Денис. – Чому завтра? Адже тобі ще майже цілий місяць можна відпочивати.

— Я ж говорю, що не хочу. Я втомилася від відпочинку, і три дні на морі, сонці та свіжому повітрі цілком достатньо. Та й удома справ багато. За ті три дні, що мене не було, у тебе, мабуть, там багато брудної бруди нагромадилося. Попрати треба.

— Нічого не нагромадилося. Я все сам праю.

— Ну, квартиру ти вже запустив. І треба зробити прибирання.

– Нічого я не запустив. Що тут можна запустити? За три дні? У квартирі – чистота та порядок. А ось у тебе, Марино, путівка, що включає і проживання, і цілодобове харчування, і екскурсії. До речі, величезних грошей коштує! Ну невже ти від цього відмовишся?

– Вже відмовилася.

— Але ж тобі не повернуть гроші, Марино!

— І нехай не повернуть. Не шкода, тому що замість мене всі дні тут відпочиватиме твоя мама. Я з нею зідзвонилася і про все домовилася.

– І вона погодилася?

— Звісно, ​​погодилася.

— Як вона могла так зі мною, тобто з тобою, так вчинити? — вигукнув Денис.

– А що тебе дивує? – Не зрозуміла Марина. — Чому ти обурюєшся?

— Тому що я хотів, щоб відпочила саме ти.

— Твоя мама теж заслуговує на щастя.

— А мамі я потім би теж купив путівку.

— Вважай, що заощадив купу грошей. Ми так із твоєю мамою і вирішили. Навіщо переплачувати, якщо мені тут не подобається, а вона із задоволенням відпочине. Вона вже сьогодні прилітає сюди вечірнім рейсом. А я завтра ввечері прилітаю додому. Можеш мене не зустрічати. Я дістануся сама. На метро.

Марина сказала ще кілька добрих слів на прощання та вимкнула телефон. А потім вона пішла з подругами купатися, засмагати і просто дихати в тіні свіжим морським повітрям. І нікуди повертатись вона не збиралася. А вся її розмова з чоловіком — це була частина хитромудрого плану, який Марина та її свекруха Ніна Георгіївна розробили, перш ніж Марина полетіла цілий місяць відпочивати з подругами на море.

І все це вигадала не Марина, а саме Ніна Георгіївна, яка була впевнена в тому, що інакше її син Денис, скориставшись відсутністю дружини, почне займатися бозна-чим і за місяць може наробити масу дурниць.

— І щоб цього не сталося, доню, — сказала свекруха, — ми триматимемо його в напрузі. А якщо знадобиться, то підключимо до нашої справи ще й твою маму. Домовились?

— Домовилися, Ніно Георгіївно, — радісно відповіла Марина, коли дізналася про план дій. Суть якого зводилася до того, щоб перед кожними вихідними (а це, на думку Ніни Георгіївни, були найнебезпечніші дні), Денис перебував би в очікуванні повернення дружини з відпочинку.

— У робочі дні за нього можна не хвилюватись, — сказала Ніна Георгіївна. — А ось святкові та вихідні — це вже ризик. І краще, якщо тримати його у напрузі. Тоді ще є шанс.

А Денис нічого про змову не знав і, поговоривши з дружиною, одразу зателефонував мамі.

– Мамо, це правда? Ти збираєшся поїхати відпочивати замість Марини?

Дізнавшись, що так і є, Денис почав переконувати маму, що так не можна, тому що Марині теж потрібен відпочинок. Але мати нічого не хотіла слухати. І Денис змушений був упокоритися і відступити.

Він побажав мамі всього хорошого і почав обдзвонювати друзів, повідомляючи їм, що все скасовується, що дружина завтра прилітає і зібратися в нього для веселого проведення часу не вийде.

Друзі, звичайно, були засмучені, але з розумінням поставилися до ситуації.

А у суботу ввечері Денис дізнався від Марини, що вона не прилетіла, бо Ніна Георгіївна відмовилася відпочивати замість неї.

– Як відмовилася? — дивувався Денис.

— Вона сказала, що ти переконав її не робити. Як ти міг, Денисе? Ти зовсім не любиш свою маму, га?

– Люблю, Марино. Але й тебе теж люблю. І тобі також треба відпочивати.

Денис планував, що за відсутності дружини він зможе весело провести шість вихідних. Але тепер виходило, що їх залишилося лише чотири.

– Нічого, нічого, – заспокоював себе Денис, – чотири вихідні дні – це теж непогано. Буде весело.

Але наступної п’ятниці ввечері все повторилося знову. Тільки тепер замість Марини відпочивати мала теща Дениса. І тільки-но Денис обдзвонив усіх своїх друзів і запросив їх до себе, так одразу йому зателефонувала Марина і повідомила, що втомилася відпочивати і що замість неї сьогодні ввечері летить відпочивати її мама. А сама Марина буде вдома завтра.

Денис слабо, але вірив у те, що йому вдасться вмовити тещу не відпочивати замість дочки. І він подзвонив їй. І протягом півгодини безуспішно намагався достукатися до її кам’яного серця.

А після цього змушений був знову обдзвонювати друзів і все скасовувати. Але цього разу друзі поставилися до почутого вже з меншим розумінням, і Денису довелося вислухати на свою адресу багато неприємних слів.

А у суботу ввечері зателефонувала Марина. І з сумом повідомила, що якийсь поганий чоловік, імені якого вона не називає, умовив її маму не летіти на відпочинок.

— Ти випадково не знаєш, Денисе, хто це чудовисько, що позбавило мою маму відпочинку?

– Не знаю.

– Точно?

– Гадки не маю.

– Гаразд. Я тобі вірю. У будь-якому випадку моє повернення довелося відкласти, тому що я не можу дозволити, щоб зникли гроші за харчування, проживання та екскурсії.

До повернення дружини залишалося ще два тижні, і Денис був упевнений, що наступні вихідні точно належатимуть йому і тільки йому.

— Тому що немає у Марини нікого, кого б вона могла вмовити відпочивати замість себе. А в мене це останні субота та неділя, коли я можу відчути себе по-справжньому щасливою.

Але наступної п’ятниці Денис знову дізнався, що Марина повертається в суботу ввечері, бо втомилася. Тільки цього разу на запитання, хто відпочиватиме замість неї, Марина відповіла, що ніхто.

– Як це? – не зрозумів Денис. — А гроші за невикористане проживання, харчування та екскурсії?

— Гроші мені повернуть, — відповіла Марина. – Я домовилася.

І Денис, поговоривши з дружиною, знову хотів почати обдзвонювати друзів і все скасовувати, але тут до нього в гості приїхав його тато, Марк Семенович, який одразу помітив, що з його сином щось не так.

— Тебе щось мучить, синку? — спитав Марк Семенович.

І Денис розповів про свої проблеми.

— Дуpненький! – вигукнув батько. – Та вони ж розігрують тебе.

– Як розігрують? Що ти таке кажеш, тату? Хіба так можна?

— Господи, ну, звісно, ​​можна. Сам поміркуй, як би твоя мама поїхала відпочивати на море замість твоєї дружини без мене? Це по-перше. А по-друге, я її не відпустив би.

– А теща?

— Впевнений, що і з нею та сама картина, — відповів тато. — Та й куди б вона поїхала, ваші діти зараз відпочивають з нею на її дачі? А?

— Виходить, я можу нічого не скасовувати?

— Можеш, синку. Не скасовуй нічого. Влаштуй собі вихідні. Зрештою, твоя дружина там відпочиває, розважається, а чим ти гірший?

— Нічим не гірше, — впевнено відповів Денис. — Тим більше, що я спеціально залишився тут, щоб, доки вона буде там, весело проводити час у вихідні.

— Ну ось і давай, синку, весело проводити час. Чого нам боятися? Адже один раз живемо?

І Денис послухав батька та влаштував собі свято. Не підозрюючи, що цього разу Марина справді втомилася від відпочинку та повернулася додому раніше, як і попереджала востаннє телефоном. І побачила те, що Денис хотів від неї приховати.

Вже за п’ять хвилин усі гості покинули квартиру. А за годину після них із квартири вийшов Денис та його тато. В обох руках було по валізі, в яких лежали речі Дениса.

— Вибач, синку, що так вийшло, — сказав Марк Семенович. — Я був певен, що твоя дружина тебе розігрує. Помилився. Мабуть, старію. А як ти думаєш, чи ми могли б якийсь час пожити у Анни?

— Яка Анна? – не зрозумів Денис.

— З якою Марина застала тебе на кухні.

– Навряд чи. Анна одружена.

— А Сніжани?

– А це хто?

— А це та, з якою Марина застала мене у ванній.

— Сніжана теж одружена.

— Тоді біда, — сказав Марк Семенович.

– Чому?

— Тому що тебе мама пустить до себе жити, а ось щодо мене — сумніваюся.

КІНЕЦЬ.