Після того, як ми з Максимом одружилися, візити його мами до нас стали традиційними. Вона приїжджала просто так, щоб поговорити з сином, як вона сама казала. Але одного разу я випадково почула їхню розмову, і зрозуміла, що все далеко не так просто як каже свекруха.

– Максиме, мені спокою не дає той момент, що ти збираєшся оформляти квартиру в рівних частках із дружиною, – каже свекруха.

– Ну і що тут такого? – здивовано питає Максим.

– Вона тобі ніхто, інша справа я – рідна людина. Знаєш, скільки жінка сил віддає, щоби виростити дитину? Я у тебе всю себе вклала. І не дозволю, щоб тобою хтось скористався.

Потім свекруха зачинила двері, щоб я не підслуховувала, і продовжила:

– Вона ж лінива, нічого не робить, а ти працюєш цілими днями. Ніна жодної гривні заробленої не вклала у цю квартиру, – не вгавала свекруха.

Після весілля ми з чоловіком вирішили не жити з батьками, а знімати житло. Зараз у нас вже є певна сума, і чоловік хоче купити однокімнатну квартиру для початку, щоб не витрачатися на оренду. І свекруха не хоче, щоб він оформляв цю квартиру як майно, придбане в шлюбі, тому пропонує оформити квартиру на неї.

– Мамо, може вистачить рахувати чужі гроші? Я ж у твої справи ніколи не втручаюсь. Я думаю, тебе не повинно турбувати, хто і скільки вклав.

– Мабуть! Вона коли востаннє на роботі була?

– У Ніни зараз проблеми зі здоров’ям, тож останні кілька місяців вона не працює.

– Ну так… Тепер це так називається… Загалом, Максиме, оформляй квартиру на мене, щоб потім лікті не кусати.

Максим не розумів, чому мама так негативно налаштована щодо мене. У нас було все добре і розлучатися ми точно не збиралися, тому на кого оформлена квартира – це проста формальність.

Проте свекруха говорила про якісь незрозумілі речі і намагалася звинуватити мене у меркантильності. Та й взагалі, до звільнення, я заробляла на рівні з чоловіком.

– Мамо, вибач, але я не хочу слухати ці безглузді поради. Не хвилюйся за мене, будь ласка, – відповів матері Максим.

– Ну, яка тобі різниця, на кого буде оформлена квартира? Я буду єдиною власницею, тому ти спокійно спатимеш ночами.

Свекруха пішла, навіть не попрощавшись зі мною, а Максим зрозумів, що я почула їхню розмову, і йому було дуже прикро.

Та й мені теж, бо такого повороту я аж ніяк не сподівалася. В принципі я розуміла свекруху, вона хоче перестрахуватися, але я ніколи не давала приводів для цього.

Максим не збирався робити так, як радила мати. Він вважав, що якщо ми з ним у шлюбі, тому все майно потрібно оформляти справедливо.

– Ти вже прокинулась? – запитав Максим.

– Так, і випадково почула вашу розмову.

– Тільки не хвилюйся. Тобі не можна.

Сиділа я вдома не просто так. Я чекала дитину. Оскільки переносила цей стан я непросто, то вирішила звільнитися. Розповідати родичам про поповнення ми не поспішали.

– Але ти справді можеш так зробити. Я не проти. Адже я реально не маю жодного відношення до твоїх накопичень, – сказала я.

– Не говори дурниць. Ми одна сім’я.

– Просто я не хочу лаятись з твоєю мамою через це. Я тобі довіряю і мені цього достатньо.

– Ніно, давай розставимо всі крапки над і. Мама може говорити що хоче, але рішення приймаю я. Ти моя дружина, я тебе люблю. Ціную все, що ти для мене робиш. У нас скоро буде дитина. Хіба мало цього?

Я заспокоїлася, адже, щиро кажучи, ця історія трохи вибила мене з колії. Але я розуміла, що спілкуватися зі свекрухою як раніше я не зможу. Та я була щаслива від того, що мені дістався справжній чоловік, у якого на все є своя думка.

Свекруха вгамовуватися не збиралася. Вона продовжувала вмовляти Максима та знаходила різні аргументи.

– Тобто для дружини нічого шкода, а для мене шкода? Ти взагалі, коли мені востаннє гроші давав? Ти гадаєш, мені легко виживати на одну пенсію? Дружин може бути багато, а мама одна!

І це при тому, що свекруха мала накопичення та жила небідно. А тепер вона поводилася так, ніби ледве зводить кінці з кінцями.

Ми купили квартиру і оформили її на нас обох. Свекруха в знак протесту спеціально не приїхала на новосілля.

Через місяць ми з Максимом таки розповіли їй, що вона стане бабусею. Свекруха була на сьомому небі від щастя. Проте налагоджувати стосунки з нами не поспішала, і далі вдавала з себе сильно ображену.

А ми вирішили відійти і жити своїм життям, нікому нічого не доводячи. Народився синочок, і ми були поглинуті новими приємними клопотами.

Тим часом свекруха подивилася, що у Максима у родині все добре, і почала прозрівати, що помилилась у мені. Але, звісно, ​​йти на примирення та визнавати свою помилку не збиралася.

А вся проблема в тому, що вона сама в молодості вийшла заміж за розрахунком, от і всіх по собі міряла. Але її чоловік був не таким, як Максим. Він послухав свою матір і залишив колишню дружину біля розбитого корита. Навіть аліменти на сина не платив, тому вона все життя всього добивалася сама.

Тільки навіщо вона мстилася мені? Сама ж це все відчула на собі.

Та я перестала про це думати, захоче – сама прийде. Ну хіба ж не так?

Джерело