До певного дня з братом та його дружиною у нас були чудові стосунки. Дякую за те, що вони зіпсувалися!

Їздили, якось, разом із мамою на день народження племінника. Кафе, аніматори, торт, дитячий стіл окремо. Дорослих було шестеро: ми з чоловіком, брат із дружиною, мама, та теща брата.

Мами, змовившись між собою, поїхали раніше. Ми з чоловіком допомогли братові та його дружині, довезли дітей до їхнього дому.

– На чай зайдете? – запитала братова дружина.

– Ні, дякую, – відмовилася я. Щойно ж пили. Торт, до речі, смачний. Даси потім контакти кондитера?

– Та годі вам, давайте, підіймайтеся, дитяче свято минуло, тепер час дорослих, — підморгнув брат.

– Ідемо? — спитав чоловік.

– Ідемо, – погодилася я.

– На бардак уваги не звертайте, — попросила братова дружина, — зранку день суєтний. Проходьте на кухню, я зараз.

Посиділи, чай попили. Брат пляшку відкрив, усім запропонував. Чоловік за кермом, я не п’ю взагалі, братова дружина відмовилася.

Брат випивав один. Хвилин, напевно, п’ятнадцять минуло, як ми зайшли у квартиру, але вирішили, що вже нам час, вдома справ вище за дах.

– Я з вами, – сказав брат. У вас посидимо, причастимося!

І, головне, підморгував так, наче хворий. До вбиральні пішов, звідти мені повідомлення написав:
– Прикрий! Моїй не кажи, мене з собою беріть, потім все поясню!

Може, щось трапилося? Чи дружині сюрприз якийсь вирішив зробити?

– Забирайте! – втрутилася дружина брата. Хай краще у вас причащається, ніж тут сидітиме, очі мені мозолитиме.

Забрали ми брата із собою. Вийшли з під’їзду, в машину сіли, брат почав комусь дзвонити:

– Так, сонечко, вирвався! Звичайно, побачимося. Під’їду, подзвоню. Роли замов!

Ми з чоловіком обидва обернулися, дивимося на мого братика, в очікуванні пояснень.

– Закохався! Як хлопчик, голову втратив! Тільки про неї думаю! Довезіть до повороту, там таксі викличу, – сказав брат.

– Виходь із машини! – зажадала я. Хочеш вештатися? Я тобі не указ, але не смій мене сюди тулити!

– Дружині твоїй зараз подзвоню, скажу, що ти передумав до нас їхати. Сам викручуйся! У твого сина сьогодні день народження, а ти до коханки зібрався? Гидота!

Чоловік мовчав. Брат теж мовчав, обмірковував. А що тут думати? Довелося попросити, щоб брат покинув машину. Я дістала телефон, знайшла братову дружину, показала йому, що повідомлення відправляється.

– Ну дякую! — мало не прогарчав брат, та вийшов із машини, грюкнувши дверима.

З того дня ми для брата та його дружини, погані люди! То погодились забрати, то передумали. Брат того дня швидко напився, з дружиною посварився, та так, що вони потім тиждень не розмовляли.

А не любить братова дружина, – мене та мого чоловіка! Могли ж забрати, позбавити її від проблем, але не забрали.

Брат-то в курсі, що сам винен, чого ми його висадили! Він образу зачаїв через те, що не прикрили! І все, пішло наше спілкування по одному місцю!

– Що у вас трапилось? – запитує мама.

— Що за чорна кішка пробігла між вами?

Мама гарна, але язик у неї… Дізнайся вона правду, через п’ять хвилин про все знатиме теща брата, яка сто відсотків розповість все дочці.

Розлучення, не розлучення – не знаю, що буде, і знати не хочу! Я воліла б нічого не знати! Закохався? Любися собі на здоров’я, якщо совість дозволяє, але інших людей навіщо в це тягнути?

А як би ви вчинили? Зізнатися дружині брата, чому ми його до “себе” не взяли?

КІНЕЦЬ.