Баба Стефа, що живе по сусідству, не часто до мене заходить, але того вечора зайшла, ніби по дріжджі, але все це було дуже вчасно.

– Ну а ти що не пам’ятаєш, як твоя Надя несла ті обручки за Василем? Не потрібно було цього робити. Вони ж навіть не зустрічалися, а просто дружили, як однокласники.

Баба Стефа пішла, а я сіла, взяла в руки вервичку і почала ревно молитися.

– Невже це може бути правдою?, – питала я відповіді у Бога. – Невже?

Живу я з сорокап’ятирічною дочкою в своєму будинку. Чоловіка мого не стало п’ять років тому.

В нас ще є син, але він закінчив навчанням в Києві і так там і залишився жити. В Іллі там сім’я, робота, я за нього не хвилююся.
А ось за Надійку мою, по особливому щемить серце.

В свої 45 вона не заміжня і діток не має. Хороша вона в мене і добра і красива. Повз потребуючого не пройде, все милостиню подасть.

Працює Надійка завідуючою в аптеці, має свою автівку, чим і добирається з села на роботу в місто.

Але не дарує їй Боженька сім’ї. Я так прошу у нього щасливої долі донечці.

Я впевнена, що якби знайшовся той, який їй запропонує руку і серце, вона б була найкращою дружиною і мамою на світі.

Своїм племінникам Надя передає через пошту подарунки з приводом і без. Дуже вона любить дітей. На Миколая завжди бере 2-3 листи від діток з дитячих будинків і одаровує їх подарунками.

Я завжди запитувала у Господа, чому саме моя доня не має пари.

Так було і того дня, коли несподівано в дім зайшла сусідка, баба Стефа.

Вона ніби відчула що мене турбує, тому почала свою розмову. І дійсно, так все було. Можливо, це і є в тому проблема?

Річ у тім, що коли дочці було дев’ятнадцять років, не стало її однокласника. Вони дружили, але просто як друзі. Але якось так вийшло, що Надійці доручили нести за однокласником, якого проводжали в останню путь, дві обручки.

Моя Надійка погодилася. Тоді я й подумати не могла, чим це все для неї обернеться.

Я не знаю, чи є зараз така “традиція” з тими обручками, але колись незаміжніх і неодружених так проводжали на вічний спочинок.

Ось після цього в моєї дочки і не було хлопців.

Я не знаю, чи це пов’язано з цим. Може і справді, моя Надійка вже ніби й вийшла заміж.

Дуже мені жаль дочку. Найбільше на світі я б хотіла її побачити у білосніжній весільній сукні.

В мене ще є надія…

А як ви вважаєте, чи можуть до цієї історії бути причетні ці обручки?

Джерело