От знаєте, досить з мене, ну чесно. Я вам розповім, як проходять родинні свята у моїх батьків і у свекрів, і ви одразу зрозумієте, куди мені хочеться йти і повертатися, а куди я вже мабуть і не піду.

Ми з чоловіком і маленькою донечкою живемо окремо від батьків, заробили собі на квартиру самі – їздили на заробітки до весілля ще. Весілля, до речі, також самі собі оплатили.

Так от, живемо ми всі в одному місті, я у своїх батьків одна, мій чоловік – також. Тож ходимо по черзі то до одних, то до інших. Ну і от.

Приходиш до моїх тата і мами на якесь сімейне торжество, а тебе по повній запрягають на кухні – салати зробити, нарізки всілякі ковбасно-сирні, овочеві, фруктові. Тарілки дістати, кришталь натерти, на столі посуд розставити.

У моїх батьків завжди купа рідні в гостях, то жмені потім мамі посуд допомагай мити, якщо ми вчасно додому не пішли. Але такого практично не буває.

А ще ж перший стіл із солоними стравами розбирати і солодкий стіл накривати – поміняти тарілки на десертні, склянки протерти, фрукти почистити, помити, порізати, розкласти гарно!

Словом, ви зрозуміли, що похід до моїх батьків – це для мене завжди втома замість святкового відпочинку.

І ось приходиш на якесь день народження до моїх свекрів: все накрито, сіла, поїла, спілкування, сміх – і по домам! Якось мама чоловіка справляється, я скільки пропонувала свою допомогу – вона завжди відмовляється, каже: “Відпочивай, донечко!”

Ось так наші родини весь час відзначають родинні події. І як ви гадаєте, до кого мені хочеться ходити частіше? У свекрів просто запрошені завжди лише найближчі. Мама ж моя цілі весілля з рідні збирає, і перевиховати її не можливо.

Джерело