Мені так сумно, що рідні діти мене не підтримують! Донька прямо пішла на принцип, сказала, що якщо я таке зроблю, то вона проти – їй за мене соромно. Син також пальцем біля скроні крутить. Чоловік не вірить, що я оце піду від нього в 62 роки до іншого. Але я нарешті зустріла справжнє кохання і маю намір прожити решту свого життя для себе і як хочу я. А чоловік все життя за спідницями бігав, а тепер іншу пісню заспівав. Підтримує лиш невістка Катя

Мені так сумно, що рідні діти мене не підтримують! Донька прямо пішла на принцип, сказала, що якщо я таке зроблю, то вона проти – їй за мене соромно. Син також пальцем біля скроні крутить. Чоловік не вірить, що я оце піду від нього в 62 роки до іншого.
Ми з чоловіком Олегом живемо на Полтавщині. У нас квартира і двоє дітей. Вони вже дорослі, у них свої сім’ї і діти – наші онуки.
Я обом помагаю з малечею, бо дочка обидва рази раніше з декрету вийшла на роботу. Невістка теж і зараз не лишається без моєї допомоги.
Я багато років працювала на двох роботах у державних установах, маю досить непогану пенсію.
Але далеко на ній не поїдеш, бо чоловік мій ніколи не хапав зірок з неба, працював собі водієм на хлібозаводі.
Зате не пропускав жодної спідниці. А я що? Розлучатися, залишитися з дітьми, розлученій? Мама мені казала, що треба заради дітей терпіти, що це для багатьох жінок. І я терпіла.
Але – досить! З Олегом ми давно просто як сусіди, а два роки тому я зустріла Андрія і нарешті дізналася, як це воно – бути щасливою людиною і жінкою, коли тебе оберігають і кохають.
Андрій вдівець, єдиний син в Канаді і бажає батьку щастя, ми з ним чудово спілкуємося по відео.
У Андрія будинок, про який я завжди мріяла, але мій Олег казав, що йому і в квартирі добре, не має зайвої роботи по господарству.
І от я збираюся йти нарешті від чоловіка, вже подала на розлучення. Але зустрілася з нерозумінням і осудом близьких людей.
Мені так сумно, що рідні діти мене не підтримують! Донька прямо пішла на принцип, сказала, що якщо я таке зроблю, то вона проти – їй за мене соромно.
Син також пальцем біля скроні крутить.
Чоловік не вірить, що я оце піду від нього в 62 роки до іншого.
Але я нарешті зустріла справжнє кохання і маю намір прожити решту свого життя для себе і як хочу я.
А чоловік все життя за спідницями бігав, а тепер іншу пісню заспівав, що любить мене і хоче зі мною доживати віку. Та мені вже байдуже на ці його спроби щось налагодити.
Підтримує мене лиш невістка Катя, за що я їй вдячна дуже. Каже: робіть, мамо, як душа підказує, ви мажете на це право – бути щасливою, а я вас завжди підтримую і рада бачити.
Ось така у мене невісточка. Ситуація у мене не проста, але я знаю, що роблю правильно. А ви як вважаєте?