Я така собі “золота невісточка”. На дачу мчу за першим покликом, перед всіма родинними святами допомагаю Олені Василівни приготувати і накрити на стіл, а потім ще й прибрати. Свекруха мене любить – не те слово!  Але от грошей нашої родини я не бачу – половина наших заощаджень йде саме на свекруху та її родину, я не знаю, що з цим робити

Розповім вам свою історію і сподіваюся на поради.

Я така собі “золота невісточка”. На дачу мчу за першим покликом, перед всіма родинними святами допомагаю Олені Василівни приготувати і накрити на стіл, а потім ще й прибрати. Свекруха мене любить – не те слово!

На всіх святкових сімейних зборах я – улюблена невістка. Олена Василівна розхвалює мене перед усіма своїми подругами і родичами.

А мене, якщо чесно, дуже втомило економити на кожній парі зимового взуття чи одязі, парфуми не можу собі купити навіть. Якби ви тільки знали, якою ціною мені дістається статус золотої невістки. Живу в тіні сім’ї чоловіка, а як щось змінити – не знаю.

З Артемом перед тим як побратися ми зустрічалися 5 років. З його мамою я була знайома вже дуже давно, але частиною сім’ї по-справжньому стала лише після весілля, тобто два роки тому.

Я працюю ще з часів університету. Звичайно, Артем дарував мені подарунки, запрошував в кафе чи кіно, іноді навіть в ресторан, але у побуті ми звикли ділити всі витрати навпіл. У нас у обох зі студентства була робота, тож я вважала це нормою.

Та коли ми побралися, все кардинально змінилося, я навіть не очікувала такого, щиро кажу.

А вся справа в тому, що відразу після весілля ми переїхали з нашої орендованої квартири до будинку батьків. Тут все і почалося.

Спочатку ми полагодили дах. Потім повністю облаштували дві нежитлові кімнати. Будинок у батьків мого Артем величезний, але дуже старий. Свекруха дуже наполягала на тому, щоб ми перестали викидати гроші на вітер, і нарешті переїхали до них.

Тепер усі наші спільні з Артемом гроші йдуть на побут, продукти на всю родину та машину загального користування, у якої теж не найкращі часи.

Ну й от. Спершу я думала, що переїзд до батьків Артема буде гарною ідеєю, адже зможемо відкладати гроші. Яка наївність. Але дуже швидко я зрозуміла, що грошей від цього більше не стало. Скажімо, вони почали танути на очах.

І мені здається, що іноді Артем дає батькам круглі суми, але про це мені не говорить.

Але зате свекруха мене обожнює. Перед усіма хвалить, ніяк не може перестати натішитися! Мені, звісно, ​​приємно. Але останнім часом все частіше думаю: а може, теж взяти та з’їхати?

Мені здається, від цього наше бюджетне становище сильно покращиться. Звісно, ​​Олена Василівна всіма силами умовлятиме Артема залишитися, але може мені варто бут більш наполегливою?

Джерело