У нас складний період у стосунках. Друзі кажуть, що закінчиться декрет – стане легше. А мені здається, що в мене просто нарешті розплющилися очі.

Чоловік вже рік або пропадає на роботі або у своєї мами. Ми з сином його бачимо тільки ночами, та й то не завжди, бо іноді він у мами й ночує.

Для мене це проблема, тому що я, по-перше, хочу бачити та спілкуватися з коханим чоловіком, по-друге, не бачу об’єктивних причин, щоб він так пропадав у свекрухи, і по-третє, є справи по дому, з якими мені самій не впоратися.

Я зараз у декреті, до його закінчення ще два роки. Здобувачем у сім’ї є чоловік, якому доводиться дуже багато працювати.

Це я чудово розумію. Він близько року тому отримав підвищення, тому обов’язків у нього додалося. Він став затримуватись на роботі та навіть їздити туди у вихідні.

Але якби вся проблема полягала тільки в роботі, я б, мабуть, якось спромоглася вирішити цю ситуацію, знайти час для спільного відпочинку.

У чоловіка є мама, яка відразу ж, як тільки в нас зʼявилася дитина, почала вигадувати різні приводи, щоб після роботи чоловік їхав не додому, а до мами.

Вічно в неї є якісь термінові справи, щось ламається, тому без синочка вона просто не впорається. Раніше справлялася, а тепер просто не виходить.

Він їздить до неї після роботи, залишаючись там до пізнього вечора, а приїхавши додому – лягає спати, бо рано-вранці на роботу.

Пів року тому свекруха затіяла ремонт, тому тепер він ще й свої рідкісні вихідні у матері проводить, адже вона сама нічого не розуміє в ремонті, а найняти фахівців їй нема на що.

Дивно, що до цього вісім років, що я знаю її, свекруху її ремонт влаштовував повністю. Вона не помічала плям на стелі, протертий місцями лінолеум, облізлі шпалери.

Хоча чоловік і пропонував, казав, що у нас відпустка, ми швиденько зробимо з нею косметичний ремонт. Але свекрухи не треба було.

– Свій вік і так доживу, а після мене хоч що хочете робіть, – казала вона тоді.

А зараз вона різко передумала свій вік доживати у невідремонтованій квартирі. Дуже вчасно, коли її синові й так є чим зайнятися.

До речі, частково оплачується ремонт із нашої кишені, тобто із зарплати чоловіка. Так що користі немає від того, що він отримав підвищення і став більше працювати. Я цього підвищення не бачу.

Внуком бабуся зовсім не цікавиться, точніше, іноді питає у чоловіка, як там наша дитина. Але звідки він може знати?

Чоловік постійно або на роботі, або в неї, додому ночувати ходить іноді, а сина в стані бадьорості бачить не кожного дня.

Я вже казала чоловікові, що мені все це не подобається, відповіддю ж мені стали здивовані очі, на кшталт, а що такого відбувається.

– Я ж не по дівках ходжу, а працюю та допомагаю мамі. Гроші додому приношу, чого тобі ще треба? – здивовано скидає брови чоловік.

Мені треба, щоб у мене був чоловік, а в сина батько. Гроші він приносить, не надто велика різниця з тим, що було раніше, тому що непогана сума йде на мамин ремонт.

Набридло пояснювати, що те, що у нас зараз є – це не родина. Таке відчуття, що я одинока мати, а чоловік це корисна галюцинація, яка іноді приносить гроші.

Такими темпами у нас син більше віритиме в існування привидів, ніж у власного батька.

КІНЕЦЬ.