То як в нас кожного дня вечеряти, то нічого, так має бути. А як онучкам по морозиву купити, та ви що, це ж так дорого.

Ось після цього дня, як Олександра Василівна “вигуляла” дівчаток в “дорогому” парку і купила одне морозиво на двох, я набралася сміливості і прикрила “доброчинну лавочку” у вигляді вечері в нас дома кожнісінького дня.

Чоловік став на мою сторону, а ось свекруха вирішила поображатися. Ну звісно, вона ж краще за ці гроші на додатковий масаж запишеться.

Мене виховували батьки так, що я не можу відмовити людям, наприклад, у їжі. Але свекруха вирішила з цим питанням сісти мені на голову.

Я ніколи не відчувала до Олександри Василівни теплих відчуттів, але завжди мовчала, бо це мама мого чоловіка і бабуся наших дівчаток.

Ореста Олександра Василівна виховувала з десяти років одна, тому я не могла її в чомусь звинуватити чи осудити.

Живемо ми окремо, але не далеко один від одного.

Свекруха моя панськувата людина. Вона не дуже собі готує, і прибирати особливо вона не любить. В неї є вільна квартира, яка дісталась їй у спадок від батьків. Вона її здає в оренду і на ці гроші живе.

Якщо чесно, коли ми одружились  з Орестом, то я думала, що вона нам дозволить в цій квартирі жити, але цього не сталося, і тепер я розумію чому.

Але ми ні на кого не надіялися і в свій час взяли іпотеку, яку вже встигли виплатити, бо працюємо не покладаючи рук.

Снідає моя свекруха кавою, обідає – не знаю чим, може і канапкою, а ось на шосту годину вечеряти ходить завжди до нас.

Орест не смів мамі нічого казати, бо вона сама його виховала і легко не було. Він почувався винним, тому на мої зауваження просто розвертався і йшов.

Якби свекруха хоч раз прийшла з буханкою хліба до нас, чи, наприклад, палкою ковбаси, я б нічого не казала, але до нас вона йде з “натягнутою” усмішкою.

Так, вона не чіпається мене, що щось не так в будинку, чи з вихованням дітей, і я на цьому їй вдячна, бо чула всяке і різне від знайомих.

Але ситуація з тим морозивом “одне на двох” змінила всю ситуацію.

Насправді моя свекруха любить тільки себе і зайнята лише собою красивою. В неї як не масажі то похід до косметолога.

Особливої уваги онучкам вона не приділяє.

Але недавно, в суботу, вона запросила їх на деякі розваги в парк.

Не було їх десь годин п’ять. Прийшли діти щасливі, а ось свекруха з порогу почала ділитися своїм невдоволенням.

– Ой, ну так все дорого! Так все дорого! Мало того, що за вхід п’ятсот гривень я оплатила за кожного, так там ще й не всі розваги в цю ціну входять. А ще дівчата захотіли піцу, яку я була змушена купити, – бідкалася Олександра Василівна.

А потім зайшла розмова за морозиво.

– В кінці дівчатка і морозиво захотіли, а воно в таку ціну було, ніби золоте.

В цей момент дівчатка і вискочили зі своєї кімнати.

– Мамо, ти ж купиш нам морозиво? Полуничне? Але окремо для мене і Тетянки?

Ту то я нічого не зрозуміла. Але свекруха взялась себе виправдовувати.

– Так, я вважаю, що це дорого, тому купила їм одне на двох. Вони мають знати ціну грошам.

І тут мене прорвало. То як стільки років харчуватись за наш рахунок, то так має бути, а як онучкам по морозиву купити, то вже дорого.

Ось після цього випадку я й сказала Олександрі Василівні, щоб готувала собі вечерю сама, бо нам також важко фінансово.

Ви знаєте, чоловік мене підтримав, і навіть не сказав вибачатися перед його мамочкою. Я б зрозуміла, якби знала, що в свекрухи дійсно грошей немає, але ж вона краще на додатковий масаж запишеться, аніж онучкам догодить.

А як би ви реагували на такий вчинок бабусі?

Джерело