А я спочатку не зрозуміла – що це свекруха зі мною стала люб’язною. Раніше раз на пів року в гості приходила, а тут щотижня приїжджає “на чай”.

Але коли вона почала розмову про те, що незабаром стане бабусею, назвавши мене улюбленою невісткою, то в моїй голові все стало на свої місця. А двоособова свекруха полетіла геть із моєї квартири. І це їй пощастило, що не у вікно!

З чоловіком ми прожили десять років разом, із них три роки у цивільних відносинах. Пройшли злидні, голод і тарганів у комуналці. Нині живемо в іпотечній квартирі.

За наше спільне життя ми лаялися, билися, обзивалися. Загалом усе як у людей. Навіть кілька разів поліцію викликали, але обійшлися попередженнями.

У житті був складний період, коли ми розлучилися на півтора року. Я тоді втратила дитину, перебувала у тяжкій депресії, а чоловік не придумав нічого кращого, як переїхати до друга. Були розмови про розлучення.

У той момент я думала, що наш сімейний човен пішов на дно. Почала самотужки підіймати себе на ноги. Ми так довго чекали на дитину, але, як виявилося, мій організм погано пристосований до виношування плода.

Я вирішила поміняти роботу, більше часу присвячувала собі – розвитку тіла та розуму. Завдяки тренуванням я стала стрункішою. Закінчивши експрес-курси я стала більше заробляти та кайфувати від життя.

Загалом, чоловіка в сім’ю я повернула і навіть не мучила його питаннями про те, чим він був зайнятий весь цей час. З чуток я знала, що він недовго жив з іншою жінкою, тому не наважувалась на відверті розмови. Я до них не була готова.

Після того випадку з невдалим досвідом я боялася завагітніти – перед очима весь час стояла картина пережитого кошмару, коли тобі кажуть у вас затримка розвитку плоду. А потім ще багато маніпуляцій, щоб позбутися плода.

Мій чоловік не був так сильно вражений, як я. Мені було незрозуміло – як він так легко міг змиритися з думкою, що я втратила довгоочікувану дитину?!

Ми ж разом мріяли про велику родину, про маленькі ручки, які тягнуться до татових щічок. Але, виявляється, це були ілюзії, придумані мною.

Ні, чоловік теж щиро хотів спадкоємців і часто питав у мене про тести. Але я завжди виходила з туалету зі сльозами на очах та однією смужкою.

Після того, як я втратила дитину, мої руки опустилися. Я вже не хочу дітей. Очевидно, чоловік це зрозумів і зібрався вирішити проблему своїми методами.

Загалом свекруха, приходячи кожного разу до нас додому, потроху готувала мене до головної розмови. Вона торкалася таких моментів, як, наприклад, мені зараз не вдається, а може і взагалі я не зможу ніколи стати мамою.

Розумієте, мій стан у такі моменти? Я й так, тримаюся з останніх сил, намагаюся менше думати про болючу тему, а вона все туди ж мене мочає.

На другий день вона почала говорити, що онуки – це квіти життя, і неважливо хто їх подарує. Звичайно, вона б хотіла онуків від “улюбленої невістки”, але доля може зробити різні сюрпризи.

Улюблена невістка – це я. Я стала такою в останні кілька місяців, а так мама чоловіка не особливо балувала мене увагою та компліментами.

Коли я почала розуміти, що в її розмовах є каверза, то почала сама керувати діалогом. Коли я почала ставити запитання: “Хто ще може бути її невісткою, якщо у неї дві дитини – син і дочка?”, свекруха думала уникнути відповіді, потім стала тикати в телефон нібито їй хтось зателефонував.

Дзвінка, звичайно, не було, просто їй потрібно було ухилитися від відповіді. Далі я вирішила все-таки уточнити про онуків.

Припустила, що її дочка чекає дитину, але свекруха з жахом руками замахала – куди їй, вона надто юна, та ще й незаміжня.

– Звідки онуки з’являться, якщо ні я, ні ваша дочка не в положенні? – вже дратуючи від незрозумілих натяків спитала я, на що свекруха опустила очі та порадила поговорити з чоловіком на цю тему.

Тут мене як ошпарило. Я, природно, після такої фрази не дала їй спокою, і почала трясти інформацію зі свекрухи.

Вона не витримала і пояснила мені, що Едік мав жінку на час нашого розставання. Це я в курсі, дякую. Але, виявляється, він не перервав із нею стосунки, а просто припинив їх ненадовго.

Едік зустрічається з нею з того часу і не збирався кидати її. Але й зі мною він не хотів розлучатися – начебто кохає і ми багато чого пережили.

Чоловік жив на дві родини, і нещодавно дізнався, що стане татом. Його щастю не було меж! Свекруха теж зраділа, що невдовзі няньчитиме онука чи онучку, але переді мною так незручно вийшло.

Мама чоловіка знала з самого початку про те, що Едік мені зраджує. Але вирішила не лізти в наші сімейні стосунки, а просто бути поряд, на випадок, якщо мені стане гірко від того, що відбувається.

Я більше не хочу бачити та чути про цю божевільну сімейку! Один радіє, що коханці дитину зробив, а друга – що бабусею стане.

Якась божевільня!

КІНЕЦЬ.