– Я б вас в гості закликала, але мені так незручно, бо ремонти в квартирі не робилися вже дуже давно, – каже нам свекруха, починаючи з того дня, як тільки ми з Дмитром відгуляли весілля.

А як тільки ми з чоловіком заговорили за відпочинок за Києвом, де є і басейни і різні СПА процедури, та почала тиснути на жалість.

– Ой, ну хто в такий час по відпочинках їздить? Краще ці гроші, синок, нам віддайте з татом і ми ремонт зробимо. Колись ця квартира ж вам дістанеться, – каже мені Ірина Федорівна, якій ще навіть шістдесяти немає.

Живемо ми з чоловіком у моїй двійці. Після весілля, і якраз так вийшло, що перед появою на світ дитинки (на весіллі я була на 7 місяці), ми вирішили зробити в квартирі ремонт і змінити деякі меблі.

– Ну для чого це все? За рік часу вам дитя так ці шпалери помалює, що ви їх не впізнаєте. Даремна трата грошей, – говорила вона.

Але я хотіла – ми зробили.

Свекор працює в охороні, але поводиться так, ніби він начальник всієї київської області. Свекруха дома шиє-підшиває. Якби пішла на якусь фабрику, чи своє ательє відкрила, то б заробляла, але вона на одного і другого сина звикла розраховувати.

Мій Дмитро поки не мав сім’ї їй допомагав, але тепер, вибачте мене…

І ось недавно ми знову зробили ремонт, бо як свекруха і пророкувала, наша Діаночки трохи показала на шпалерах, яка вона в нас талановита. Цей час минув і ми все освіжили. Деякі гроші лишилися, тому трішки вирішили і відпочити.

Море нам не світить, тому обрали один відпочинковий комплекс поблизу Києва.

Але свекрусі це не сподобалося. Я розумію, в нас ремонти за ремонтами, як вона каже, а в них все своє “рідне”.

Пробувала вона тиснути на “не на часі”, але Дмитро не піддався.

Ну дивна моя свекруха людина. Сама працювати не хоче, а ми повинні допомагати.

А як ви вважаєте, чи маємо ми допомогти з ремонтом свекру і свекрусі? Чи нехай самі крутяться?

Джерело