Посварилася зі своїм чоловіком. Скільки разів мені ще розчаровуватись у людях?! Це так неприємно, витрачати свій час та емоції на людину, а потім дізнаватися, що вона, виявляється, жлобом.

Ми із Сергієм зустрічаємося вже пів року. Нам обом вже за тридцять. Кожен до знайомства мав своє життя. Але так сталося, що особистого щастя не вийшло ні в мене, ні в нього.

Ми не живемо разом, але часто можемо залишитися на ніч один в одного. І в мене і в нього є своя квартира. Тож із цим у нас жодних проблем. Але переїжджати в одне місце поки що не планували.

Річ у тім, що квартира Сергія зручно розташована від його роботи, а моя від моєї. Тобто чисто за зручністю нам простіше жити кожному на своїй території. Та й думки про переїзд теж навіюють одні розлади.

Адже я вже переїжджала у своєму житті кілька разів. І повторювати цей досвід не хочеться. До того ж зараз у мене речей вдвічі більше, ніж було колись. Все у нас у стосунках рівно.

Ми не лаємося і, в інтимному плані, теж все добре. Але днями ми посварилися через гроші. Я всі ці місяці думала, що Сергій не скупердяй. Не було жодного такого випадку, щоб ми пішли, наприклад, у кафе і він попросив розділити рахунок.

Ми вже кілька разів ходили разом на шопінг, і він сам оплачував мої покупки. Без сліз та примусів з мого боку. А тут він з-за пари тисяч кричав на мене так, що у нього аж жилка біля скроні почала пульсувати.

Я його в такому вигляді не бачила ще жодного разу. Річ у тім, що я просто взяла з його гаманця гроші. У мене наступного дня був запис на манікюр. Але мій майстер завжди просить розраховуватися готівкою, така дивина в неї.

А я ж, навпаки, звикла скрізь усе оплачувати безготівково. У своєму розкладі на завтра я не бачила можливості кудись спеціально їхати та шукати банкомат. Тому я взяла гроші з гаманця коханого.

Він був при цьому у ванній, голився. І треба було йому в цей момент звідти визирнути, щось запитати хотів, мабуть. Коротше він побачив, що я беру в нього гроші та розлютився.

Сергій сказав мені повернути ту суму, яку я в нього витягла з портмоне. При цьому він почав пояснювати мені, що робить це не через те, що йому шкода, а тому, що “так не робиться”. Це нібито некрасиво!

Став говорити, що я йому не дружина, щоб ось так без попиту у його особистих речах лазити. Адже ми навіть не живемо разом, а, отже, і на його гроші у мене немає жодних прав.

Тобто спати разом і просити, щоб я йому вечерю приготувала це “красиво”! Це, зрозуміло, навіть. Я ж жінка – мені це взагалі в радість має бути, навколо мужика навшпиньки скакати.

А ось те, що він, між іншим, мужик, і в нього теж деякі обов’язки повинні бути, це він опустив. У запалі сварки я зізналася Сергію, що робила так і раніше, тобто вже брала в нього гроші та до цього випадку такої реакції не помічала.

Той у відповідь лише сказав, що про це ніколи не знав. І почав кричати ще дужче. Такого жлобства я не очікувала. Адже Сергій дуже пристойно заробляє. Я в нього точно не останні копійки з гаманця витягла, раз він навіть і не помічав, що у нього якихось сум бракує!

Трохи заспокоївшись, Сергій сказав, що коли вже мені так потрібні гроші, то я могла б і попросити їх, а не красти. Тобто, за його логікою, я ще злодійка! Ось так виявилося, що знову витратила на нікчемного чоловіка свій час.

Через якісь копійки обізвав мене злодійкою. Мені з такими людьми не по дорозі, я вважаю. Чоловік має забезпечувати свою жінку. А не дорікати їй! А якби ми разом жити стали?

Теж за кожну копійку трясся? А потім чеки звіряти почав? Бісять такі мужики.

КІНЕЦЬ.