Як тільки ми одружилися 15 років тому і почали жити з Артемом, він переклав обов’язок спілкуватися з його батьками на мене. Я просила чоловіка дзвонити мамі чи тату, але він говорив: “У мене є ти!”. Отак я стала золотою невісточкою. Артем давно переріс своїх батьків, став розумніший в життєвих питаннях. Вони втомлюють його своїми проблемами, а самі нічого не хочуть у своєму житті міняти. Це я завжди його умовляю зателефонувати мамі й батькові, я даю їм гроші, купую подарунки, ініціюю наші поїздки до свекрів. Я свою свекруху Інну Валентинівну і обіймаю, і хвалю, і говорю, як я їй вдячна за сина, дзвоню, приїжджаю, матеріально допомагаю
Як тільки ми одружилися 15 років тому і почали жити з Артемом, він переклав обов’язок спілкуватися з його батьками на мене. Я просила чоловіка дзвонити мамі чи тату, але він говорив: “У мене є ти!”. Отак я стала золотою невісточкою.
Дивно, але мій Артем взагалі не тягнеться до мами та батька, як він сам каже, йому просто не цікаво з ними спілкуватися. Він давно переріс своїх батьків, став розумніший в життєвих питаннях.
Вони втомлюють його своїми проблемами, а самі нічого не хочуть у своєму житті міняти. Це я завжди його умовляю зателефонувати мамі й батькові, я даю їм гроші, купую подарунки, ініціюю наші поїздки до свекрів.
Просто сама я з дуже дружної родини, мої батьки завжди допомагали своїм батькам, у нас всі одне за одного горою. Ми були дуже бідними, і я мріяла почати заробляти скоріше, щоб допомагати батькам матеріально, і зараз це роблю постійно і з задоволенням.
З моєю мамою у мене чудові стосунки. Але водночас я дуже прив’язалася і полюбила батьків чоловіка, вони мене також. Тільки от чоловік мій зайнятий зароблянням грошей, у нього вічно не вистачає на них часу.
Але я і наші діти готові їздити в гості, спілкуватися, підтримувати батьків чоловіка. Тільки буває це не часто. Та коли ми все ж таки до них вибираємося, я свою свекруху Інну Валентинівну і обіймаю, і хвалю, і говорю, як я їй вдячна за сина, дзвоню, приїжджаю, матеріально допомагаю.
Сумно лиш через чоловіка. За 15 років спільного з Артемом життя я бачу, як він поступово все рідше згадує батьків, його просто затягують повсякденні справи, особливо робота. І я знаю, що в чоловіків часто так буває дорослі, вони віддаляються від батьків.
Але ж я бачу і знаю, як не просто через це моїм свекрам! Мені хочеться попросити всіх мам синів бути лагіднішими зі своїми синочками в дитинстві, щоб в майбутньому ви не втратили з ними зв’язок.
Я і сама намагаюся виховувати сина так, щоб він розумів важливість в його житті тата і мами, і щоб це розуміння було не лише зараз, поки він маленький, а залишилося з ним і в майбутньому, коли він виросте. Сподіваюся, у мене вийде.