Катерина приїхала до Італії вже не молодою, мала 54 роки. Їхало декілька жінок з її села та й вона вирішила, чому б ні?
Діти вже виросли, мають сім’ї та своє життя.

Їхала жінка не скільки за грішми а за враженнями. Та як всі переважно жінки влаштовується доглядати за старшими сеньйорами чи сеньйоритами, то і Катерина теж влаштувалася в одну сім’ю.

Жінка доглядала сеньйору яка була старша від неї на 12 років. В неї також був чоловік, але він ще міг сам поки за собою доглядати.

Він був людиною доброю, тому й допомагав Катерині з доглядом за його дружиною. Жінки можна сказати між собою потоваришували, ділилися та розповідала кожна про своє життя та сім’ї. А одного разу сеньйора покликала Катерину, щоб та сіла біля неї і сказала їй, вірніше попрохала, щоб як її не стане вона доглянула за її чоловіком, а якщо вони одружаться вона б тільки рада була.

Катерина тоді не знала як реагувати на слова жінки, але більше вони до цієї розмови не поверталися. Було в італійської пари двоє доньок, вони приїжджали раз у місяць, але не для того щоб допомогти батькам чи просто їх провідати.

А весь час вони говорили, що їм потрібні гроші, для своїх дітей, тобто їхніх онуків. Хоча доньки мали чоловіків, які непогано заробляли, вони все рівно приїжджали та заглядали у батьківську кишеню.

Катерина ще непогано пекла випічку, і доньки дізнавшись про це та спробувавши почали частіше приїжджати та замовляти то  тістечка то пиріжки, але додатково Катерині не платили.

Сеньйора з цього раділа, що частіше бачила дітей, і  Катерина теж була рада бачачи щасливе обличчя жінки. Час ішов і невдовзі сеньйори не стало, то ж Катерина вже залишилась сама з сеньйором.

Доньки одразу приїхали і почали ділитися маминими коштовностями. А Катерині сказали, що так як тепер вона тільки доглядає за їхнім батьком, то і платня в неї має бути наполовину менше. До того ж вона безкоштовно живе у них і харчується.

Так минуло два роки після того як сеньйора не стало. Завдяки старанням Катерини, сеньйор став почувати себе краще і почав знову цікавитись життям. Одного разу чоловік запропонував Катерині узаконити з ним стосунки, щоб вона змогла отримати його пенсію і частину будинку.

Але жінка не погодилась, вона добре розуміла, що доньки чоловіка не дадуть їй спокійного життя. На день народження сеньйор подарував їй банківську карту з немалою сумою на рахунку.

А через декілька днів чоловік занедужав і потрапив до медичного закладу. Вона з ним проводила всі дні підряд, навіть додому не поверталася.

А доньки тільки раз навідались до батька. Сказали щоб Катерина дала їм ключі від будинку, а вони привезуть їм необхідні речі та одяг.

Через декілька днів сеньйора не стало. Донька повідомила однак вони не спішилися приїздити. Катерина сиділа на вулиці на лавці і чекала їх. Адже ключів від будинку вона не мала.

Доньки приїхали, підписали всі необхідні документи, швидко сіли в машину та поїхали. Не запропонувавши Катерині поїхати разом з ними.

Довелося жінці добиратися громадським транспортом. А коли приїхала до будинку то побачила, що біля вхідних дверей стояла її стара валіза.

Взявшись за ручку дверей, Катерина не могла відчинити їх. Вона все зрозуміла, що доньки спеціально зачинили і не впускають її.

Вона взяла валізу, викликала таксі та поїхала до аеропорту. Розплачуючись карточкою, яку її подарував сеньйор, вона ще раз згадала за нього та його дружину, якими добрими людьми вони були, на відміну від їх доньок та подумки подякувала їм.

Ось така історія яка розповідає як жінка хотіла нових вражень а знайшла хороших людей та подякувала Господеві, за те, що в неї не такі діти як доньки сеньйора та сеньйорити.

Джерело