До шлюбу я завжди вважала, що завжди знаходитиму спільну мову зі свекрухою, а якщо ні, то нізащо не дозволю порушувати свої особисті кордони.

Наївна була. Мати у чоловіка просто чудова жінка, я не брешу. Вона мене у свою сім’ю прийняла як рідну дочку. Як сказав чоловік, у цьому вся проблема.

Вона ж мати, вона краще за нас знає, як треба все робити. Особливо, як утримувати квартиру у чистоті. Саме на цьому ґрунті у нас і виникали найбільші розбіжності.

Щоразу, коли вона приїжджала, я морально готувалася до того, що всі шафи буде перебрано, а все в них буде переставлено так, як подобається саме їй. При цьому свекруха робила це зовсім мовчки, ніби вже давно змирилася з тим, які недбайливі у неї діти. Жодного разу я від неї не почула невдоволення мною.

– Отак і в дитинстві було, – нарікав чоловік. – Прийдеш додому, а кімната вже й не твоя.

– Ось-ось, – підтакував йому його молодший брат.

– А тому що нема чого розводити в кімнаті звалище, – категорично заявляла Раїса Петрівна. – Вам говорити було безглуздо, все одно не зробили б як слід.

Після того, як вона їхала, я ще довго переставляла все назад. Так, я б могла з нею посваритися на цьому ґрунті, відстояти свої особисті кордони, як колись планувала, але язик не повертався.

Свекруха завжди у всьому нам допомагала, у всьому підтримувала, тож сваритися через подібне я вважала недалеким заняттям. Тим більше, чоловік теж просив просто змиритися.

Напевно, все так і тривало, якби після одного з її візитів не зникли важливі номери телефонів, записані на папірцях. Каюся, не встигла внести їх у телефон, закрутилася, а свекруха вирішила, що це звичайне сміття валяється.

Нам із чоловіком довелося здорово постаратися, щоби все відновити. Саме цей випадок і змусив нас замислитися над тим, як можна зупинити Раїсу Петрівну. Бажано мирно.

Ми перелопатили половину інтернету у пошуках рішення, але жодне нам не підходило. Потрібно було щось просте, щось, що не скривдить її та не зіпсує наші стосунки. А поки ми думали, свекруха вирішила з’їздити до санаторію, здоров’я поправити. Залишила нам ключі, щоби ми квіти поливали і стежили за порядком.

Ми справно виконували свої обов’язки. Поступово наближався день, коли вона мала повернутися. Мене ж осяяла геніальна ідея.

– Слухай, а якщо ми в неї прибирання зробимо? – запропонувала я чоловікові з натяком. – Сюрприз зробимо.

– А це ідея, – пожвавішав він. – Як я сам не здогадався? У дитинстві ж працювало. Розумієш, варто мені ненадовго затриматися, то мене чи не з собаками шукати починали. А мама якось у подруги затрималася, то я те саме зробив. І так їй це не сподобалося, що вона перестала так робити.

Ми почали наводити порядки в квартирі Раїси Петрівни, хитренько хіхікаючи. Не торкнулися хіба що її квітів, за них вона нас точно вбила б.

Закінчили ми лише надвечір. Втомилися моторошно, але були задоволені і сподівалися, що наша праця матиме ефект.

А наступного дня приїхала свекруха. Ми її з вокзалу забирали, тому й опинились у неї всі разом. Її обличчя треба було бачити. Особливо, коли вона обернулася до чоловіка з німим запитанням в очах.

Він їй авторитетно і пояснив, що нам здалося, що в квартирі стало страшенно запорошено. Вирішили забратися, щоб вона не робила цього, коли приїде. Заодно і меблі трохи переставили так, як виглядало краще.

До її честі вона не вибухнула істерикою чи гнівною тирадою. Тільки-но кинулася перевіряти рослини, але, переконавшись, що їх тільки поливали, видихнула. Довелося, щоправда, попітніти. Змусила вона нас меблі на місце розставити, як їй зручно.

І це дало свої плоди! Нещодавно Раїса Петрівна була в нас у гостях, то перш ніж господарювати, запитала чи не потрібна мені допомога. Переконала її, що все під контролем, а якщо щось буде потрібно, я обов’язково до неї звернуся.

Я рада, що ми знайшли максимально мирний спосіб вирішити цю проблему. І добрі стосунки зберегли, і відстояли право наводити власний лад у квартирі.

КІНЕЦЬ.