Андрій видає rроші за списком. Я маю написати по пунктах, що для кухні треба і що з одягу чи взуття. Тоді чоловік прицінюється і видає певну суму, в яку я маю поміститися. З одного боку мене все влаштовувало, але з іншого, я не розуміла, скільки грошей в нас є і чи відкладаємо ми хоч якусь суму на свою квартиру, бо живемо ми з моєю бабусею, яка з кожним роком стає все прискіпливішою. А недавно нам “прилетіло” від свекрухи запрошення на новосілля. Виявляється, квартиру мамі купив Андрій. – А чого ти кіпішуєш? Колись вона все рівно нам дістанеться!

Ми з чоловіком і сином живемо разом з моєю бабусею в її квартирі.
Я на даний час при надії і через поганий стан не можу працювати.
Я довгий час працювала в шкільній їдальні. Як такої освіти в мене немає, тому про високооплачувану роботу я й не думаю.
На відміну від мене мій чоловік свого часу закінчив університет. Робота в нього, як я кажу, чиста, він офісний і дуже цінний працівник.
І все б нічого, та його грошей я ніколи не бачу.
Андрій мені видає гроші за списком. Я маю написати по пунктах, що для кухні треба і що з одягу чи взуття. Тоді чоловік прицінюється і видає мені певну суму, в яку я маю поміститися.
З одного боку мене все влаштовувало, але з іншого, я не розуміла, скільки грошей в нас є і чи відкладаємо ми хоч якусь суму.
Так, ми жили в ніби і своїй квартирі, але господиня там бабуся, а не я. Я не могла керувати по-своєму.
Ось тому я і надіялася, що чоловік відкладає гроші на покупку свого житла.
Бабуся не погана людина, але з кожним роком вона все ставала прискіпливішою. То їй наш син заважає, то я, то Андрій їй не таким тоном відповів.
А недавно нам “прилетіло” запрошення на новосілля від моєї свекрухи.
В неї дивна ситуація вийшла.
Валентина Василівна вийшла заміж за чоловіка, який був розлучений і мав дітей. Сама ж свекруха “завилася”. Тобто, дядько Володя взяв її вже з дитиною, моїм Андрієм.
І ось коли його не стало, всі ми дізналися, що квартира, в якій вони жили зі свекрухою, дядько Володя заповів в рівних частках своїм дітям від першого шлюбу. Свекруха залишилася з нічим.
Ось мій Андрій і вирішив, що нам квартири не треба, бо ми і так маємо, хоч і з бабусею, а ось мамі треба.
– Колись вона нам залишиться. Що ти так розпереживалась.
Ось так і вийшло, що чоловік замість того, щоб подбати про свою сім’ю, подбав за маму.
Як мені бути? Як змиритися з вибором чоловіка?