– Ой, ну ніхто тебе не буде напрягати роботою на городі. Маму я вже попередив. Тому, бери купальник, не даремно ж ти його купила на розпродажі. В садку будеш засмагати. На роботі всім розкажеш, що на море їздила, – сказав чоловік.

Все літо мене Богдан тішив тим, що ми поїдемо кудись разом відпочивати. Якби я знала, всі деталі про цей “відпочинок”, то б і купальника не купляла. Тепер буде в шафі валятися.

Ми рік тому нарешті добудували свій будиночок і переїхали з квартири, яку багато років орендували.

За більше ніж чотири роки ми нікуди з дітьми не відпочивали і не їздили. Так, біля будинку ще роботи і роботи, але вона завжди буде, а час біжить і дитинство дітям ніхто не поверне. Найголовніше зробили і вже добре, а решту, прийде час, зробимо.

Ось я і випросила нарешті у Богдана цього року хоч невеличкий, але відпочинок.

З червня місяця мене чоловік тішив, а в кінцевому результаті ми приїхали до його батьків в Надвірну.

Так, там місцина красива, але це для мене не є відпочинком.

Свекруха мене то на город пошле, то каже підлогу помити, то картоплі начистити і вареників наліпити.

Той купальник я може на якійсь річці і “вигуляю”, але це не те, що я хотіла.

Чоловік в мене хороший, в будинку багато чого сам робить і шкодує гроші на море.

– Краще бруківку на подвір’ї вистелимо і болото в хату носитися не буде. А що те море? Позасмагати можеш і в садочку у батьків. Дивись, яке тут чудове повітря. В нас хоч і за Києвом, але такого немає.

Але як би там не було, а мені образливо.

Працюємо, працюємо, а відпочивати також потрібно.

А ви відпочивали десь цього року? Чи також не на часі?

Джерело