Маму мені, звичайно ж, шкода, але й допомогти я їй ні в чому не можу. Та й не хочу, якщо чесно. У своє нинішнє становище вона потрапила виключно зі своєї вини.

Я казала їй, що переписувати зараз на сестру квартиру – безглузда витівка. Це тільки на перший погляд, Настя біла та пухнаста, а як себе власницею відчула, так почала маму тероризувати.

Але мама піддалася на умовляння сестри, відмахнулася від моїх попереджень, заявивши ще, що я завжди на Настю намовляла. А тепер ми маємо таку ситуацію.

Мама та Настя живуть у квартирі, яка донедавна належала мамі. Тепер господаркою є сестра, яка одразу почала встановлювати свої порядки.

Вже було озвучено, що якщо мамі щось не подобається, вона може зібрати речі і йти на всі чотири сторони, ніхто нікого не тримає.

Настя – моя старша сестра, яка з самого дитинства демонструвала свою байдужість. Для батьків вона завжди була янголятком, а мене при кожній нагоді намагалася штовхнути, щипнути або стукнути.

Ревнощі з її боку були шалені, вона постійно лізла батькам на очі, випинаючи свої перемоги та перебільшуючи мої промахи.
Мої скарги батькам ніякого ефекту не давали, вони бачили лише образ усміхненого янголятка, який ніяк у них не перетинався з моїми розповідями.

Я не вміла так тонко грати, тому навіть якщо ініціатором сварки чи бійки була сестра, то карали мене. Адже сестра корчила невинно скривджену, а мене поливала брудом.

Така поведінка з часом нікуди не поділася. Просто я навчилася не піддаватися на провокації й сестрі стало складніше зображати жертву.

Навіть зараз у дорослому віці наші стосунки краще не стали. Тому максимум, що ми можемо з сестрою зобразити, – це нейтралітет.

Тата вже немає в живих, а мама до останнього часу була під чарівністю старшої дочки. Настуся у неї завжди найрозумніша, найкрасивіша і найнещасніша.

Бабуся була єдиною людиною, хто бачив Настю наскрізь. Тому вона свою квартиру заповідала мені, сказавши, що сестра може підговорити матір і залишити мене без спадщини.

Тоді був гучний скандал, під час якого мама лаялася з бабусею, а Настя зображала ображеного до глибини душі янгола.

Але бабуся своєї думки не змінила і заповіла мені квартиру. Рік тому я стала власником свого житла, бабусі не стало.

Мама переконувала мене, що я маю вчинити чесно. Тобто продати квартиру та поділити гроші із сестрою. Але я цього робити не стала.
У мене в планах одружитися, тому у квартирі неспішно робиться ремонт для майбутньої молодої сім’ї. Жодних продажів не буде.

Сестра ж у цей час не сиділа без діла, планомірно капаючи мамі на мозок. Вона доводила, що я й так вже отримала більше, ніж мені належало, тому свою квартиру мати повинна залишити їй.

Впевнена, що мама і так би це зробила. Але Настя наполягала, щоб мама зробила це зараз, бо раптом я вирішу оскаржувати спадщину, я ж така підла.

Ось мама вкотре розтанула перед своїм улюбленим янголятком і переписала квартиру на сестру. Про це вона мені повідомила особисто, мабуть, хотіла на реакцію подивитися.

Я маму відмовляла від цього. Говорила, що заповіту буде достатньо, я нічого не заперечуватиму, а якщо зробити Настю господаркою житла зараз, це може погано закінчитися.

Мама не повірила, а дарма. Нині все розвивається саме за тим сценарієм, який я мамі й розписувала, коли намагалася відмовити її від цього вчинку.

До сестри переїхав її чоловік, а мамі почали натякати, що вона зайва. Звісно не прямим текстом, а поступово виживаючи її з квартири.

І ось мама дзвонить мені, плачеться, скаржиться на сестру, яку “ніби підмінили”. А що я можу зробити? Лаятись із сестрою безглуздо, мама вже все зробила, закріпивши її статус.

Взяти маму до себе? У мене інші плани на життя, я незабаром виходжу заміж, та й відвикла я з мамою жити. Тож можу тільки їй поспівчувати.

Один незаперечний плюс у цій історії таки є. Мама нарешті побачила справжнє обличчя свого улюбленого “янголятка”.

КІНЕЦЬ.