У нашої дочки та сина чоловікової сестри різниця у віці рік. Минулого літа доньці було шість, у серпні виповнилося сім років. Синові сестри минулого літа було п’ять, шість виповнилося наприкінці липня.

Ми розпочали підготовку до школи за півтора року. Купили різні зошити, буквар, прописи. У садочку Ірину було записано на підготовку до школи, вдома теж займалися.

Того року у червні свекруха запросила Ірину на дачу. Дача належить мамі свекрухи. Ніхто там нічого не вирощує, дача використовується для відпочинку.

Свекруха зібралася у відпустку на місяць, вирішила провести цей час з онукою. Вона б онука покликала, але їхня родина їздила відпочивати.

Ірину збирали, окрім речей склали у рюкзак прописи. Ірі пояснили, що треба писати хоча б одну сторінку на день.

Прописи були не розпочаті, розпочаті вдома залишилися. Попросили доньку займатися самостійно, бабусь не смикати.

Свекруху тільки попередила, що Ірина працюватиме з прописами по двадцять хвилин на день.
Чоловік відвіз матір та Ірину на дачу.

Свекруха зателефонувала за кілька днів. Чоловік із нею розмовляв, раптом пішов шукати наші розпочаті прописи, сфотографував їх, та відправив матері.

– Навіщо? – запитала я, коли чоловік закінчив розмову з матір’ю.

– Та мама вирішила, що ми її хочемо запрягти Іру до школи готувати, обурювалася, що спеціально зошитів накупили, очухалися, коли до школи трохи лишилося. Мама в паніці, вона не хоче з Ірою займатися!

– Що? Її хтось просить з Іриною займатися? Що за маячня? Іру запрягли, щоб прописи писала. Твоїй мамі ніхто не казав, що вона повинна сидіти поруч з Іриною, контролювати, та перевіряти.

Я її просто попередила, що в Ірини із собою прописи. й по двадцять хвилин на день вона писатиме.

Свекруха дзвонила ще кілька разів із приводу прописів. Скаржилася, що поряд сидить і допомагає внучці, а вона ж відпочивати приїхала, а не внучку вчити!

– Навіщо? — питав чоловік. Мамо, вона сама пише! Вона знає букви, знає склади, вміє читати, у прописах речення писати. Іра сама впорається, не треба над нею сидіти та допомагати!

Забирали доньку із дачі. Свекруха з гордістю розповідала, що вони повністю прописали три прописи, та навчилися читати.

Із собою Іра мала два прописи, не з літерами чи словами, а вже з реченнями. Третю, їй свекруха купила.

Про «навчилися читати» — взагалі смішно! Іра вже вміла читати, коли поїхала на дачу. Втім, свекруха любить присвоїти собі чужі заслуги!

Торік, у вересні, Ірина пішла до школи. Нині, має перші літні канікули.

Син чоловікової сестри, Тимофій, у травні випустився з дитячого садка. Сестра не стала просити місце в садку на літо.

Вона у декреті. З обома дітьми поїхала на дачу до бабусі. Свекруха теж їздить туди щовихідних.
На початку червня свекруха мені зателефонувала.

– У вас залишилися якісь прописи? А буквар? Потрібно онука до школи готувати, взагалі нічого не вміє! Нічого, онуку за місяць усьому навчила, онука теж навчу!

– Ви навчили? – усміхнулася я. Комплект був із двадцяти робочих зошитів, та десяти прописів. Після букваря було кілька книг, надрукованих по складах.

Тільки після них ми почали купувати звичайні книги. Ви мені про місяць кажете! Ірина півтора року до школи готувалася! Ми з нею вдома щодня займалися. Не ви її за місяць усьому навчили!

– Як не я? Я з нею займалася, ми разом читали книжки, речення писали!

– Щоб книжки читати, спочатку треба вивчити літери, навчитися складати склади, зі складів слова, зі слів речення.

Щоб навчитися писати речення, спочатку треба навчитися писати літери, друковані та письмові, навчитися з’єднувати літери в склади, навчитися писати слова, а потім уже речення.

Ви це все за місяць зробили? Чи не перебільшуєте?

– Не буду з тобою сперечатися! Що з прописами?

– Не лишилося.
– А буквар?

– Буквар дамо.
Чоловік завіз матері буквар, вона відвезла його на дачу.

Два місяці Тимофій на дачі. Сестра зайнята молодшою ​​дитиною, якій зараз лише шість місяців.

З Тимофієм займається свекруха у вихідні, вчить читати й писати, прописів сама накупила. Тимофія вона вчить практично з нуля: що Тимофій у садку запам’ятав, з тим свекруха і працює.

Судячи з її скарг, запам’ятав Тимофій мало. Але свекруха вперто продовжує стверджувати, що справа не в різниці баз знань та навичок, отриманих дітьми, а в тому, що Ірина дівчинка, тому розвивається вона швидше.

Сто разів пошкодувала, що минулого літа доньку на дачу відпустила! Тепер усе життя слухати, яка свекруха героїня!

Якби не її старання, то Ірина у першому класі на другий рік залишилася б! Гарна у свекрухи уява, і пам’ять чарівна, раз вона сама вірить у те, що особисто внучку до школи за місяць підготувала!

Бабусі, що скажете? За місяць змогли б своїх онуків з нуля до школи підготувати? Це реально, як вважаєте?

КІНЕЦЬ.